Справа: 11-кп/796/995/2014 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
20 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року, у кримінальному провадженні № 12013110060009053 щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Харкові, громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року, ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначено йому покарання 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання відраховувати з 21 листопада 2013 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого 12 598, 30 грн., на відшкодування матеріальних збитків від злочину, та 10 000 грн. на відшкодування моральних збитків від злочину. В решті цивільного позову відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Київської міської клінічної лікарні № 12 суму 4015, 45 грн., на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8 .
Так, згідно вказаного вироку, ОСОБА_6 , 14.11.2013 року, приблизно о 23 год. 00 хв., по вул. Січневого повстання, 3 в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, під вигаданим приводом спровокував конфлікт і вчинив розбійний напад на ОСОБА_8 , 1994 року народження, в ході якого наніс йому удари руками і ногами по голові, ногам та іншим частинам тіла, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 4/Е від 07.02.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, від чого останній впав на землю та втратив свідомість, чим застосував до ОСОБА_8 насильство, небезпечне для життя та здоров'я. Після цього, ОСОБА_6 обшукав кишені одягу ОСОБА_8 та відкрито заволодів майном останнього, а саме: мобільним телефоном "LenovoA 706" вартістю 1899, 96 грн., з сім картою "Лайф", вартістю 50 грн., на рахунку якої находилось 10 грн., гаманцем, вартістю 100 грн. з грошовими коштами в сумі 10 грн. і візитівками та пластиковими картками, які окремої вартості не мають, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 2069, 96 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник розпорядившись ним на власний розсуд.
На даний вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій він не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину, доведеності його вини у вчиненому та кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 1 ст. 187 КК України 6 років позбавлення волі, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не врахував те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та не виявив бажання відшкодувати завдану злочином шкоду.
Також, на зазначений вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_6 , який посилаючись на незаконність вироку суду просить його змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення та застосувати статтю закону України про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду викладені у вироку про те, що ОСОБА_6 під час скоєння нападу на потерпілого ОСОБА_8 наніс останньому травми небезпечні для життя та здоров'я суперечать висновку судово-медичної експертизи № 4/Е, згідно якої спричинені травми відносяться до категорії середньої тяжкості та не становлять загрози життю, що також підтверджується тим, що при арешті ОСОБА_6 було пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Також, обвинувачений зазначає, що обвинувачення спирається на усну заяву потерпілого про заволодіння його майном та на покази свідків, які знають про факт нібито крадіжки зі слів самого потерпілого. При цьому, покази свідка ОСОБА_9 , який начебто бачив як ОСОБА_6 виймав з карманів потерпілого телефон чорного кольору, повністю суперечить дійсності, оскільки потерпілим, в якості доказу, був наданий чек на купівлю смартфону "Lenovo A 700" білого кольору, а потерпілий в судовому засіданні стверджував, що телефон був сірого кольору.
Крім того, обвинувачений вказує на розбіжності в показах свідка ОСОБА_9 , на яких ґрунтувалось обвинувачення щодо крадіжки, оскільки він в своїх показах зазначав, що обвинувачений після бійки підійшов до нього з свідком Тельохіним, в інших показах він зазначав, що він намагався відштовхнути ОСОБА_6 від потерпілого, а в третіх своїх показах він стверджував, що вони з свідком Тельохіним втекли з місця пригоди і не бачили, що відбувалось далі.
Також, обвинувачений зазначає, що з показів всіх учасників пригоди вбачається, що вони разом мирно проводили час, в ході чого, поведінка та висловлення ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_6 набули образливого характеру, якими він образив його гідність та принизив його честь, що призвело до агресії з боку обвинуваченого, яка вилилась у виді застосування фізичної сили. При цьому, обвинувачений зазначає, що умислу на нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння майном у нього не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримав свою апеляційну скаргу, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів переглядає оскаржений вирок, в межах апеляційних скарг, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вчиненні розбійного нападу, спрямованого на заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відповідають обставинам справи та підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Так, в основу вироку суд поклав:
- показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що 14.11.2013 року приблизно о 23 годині, він з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпивали спитрні напої у компанії де був і ОСОБА_6 .
Після того, як він поговорив по своєму мобільному телефону, ОСОБА_6 несподівано вдарив його в обличчя, від чого він впав, потім той вдарив ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , які заступились за нього, після чого знову почав бити його, сильно вдаривши ногою по лівій нозі, від чого він впав, і став бити його ногами по тулубу та потилиці, та наніс йому сильний удар по тій же лівій нозі, від чого він втратив свідомість.
Отямившись, він виявив відсутність мобільного телефону марки «Леново А 706», вартістю близько 2000 грн., гаманця з грошима в сумі 10 грн., та різними картками. Від нанесених ОСОБА_6 ударів він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у виді уламкового перелому лівої гомілки у двох місцях, йому зроблено дві операції, на лікування витрачено значні кошти.
- показання свідка ОСОБА_11 про те, що 14.11. 2013 року приблизно о 23 годині, він з ОСОБА_8 та Мойсеєнком разом з іншими трьома хлопцями серед яких був і ОСОБА_6 , розпивали спиртні напої. Після того як ОСОБА_8 поговорив по мобільному телефону, ОСОБА_6 вдарив того кулаком в обличчя, він чого той впав, а коли вони з ОСОБА_13 , заступились то він вдарив і їх, після чого вонгир втекли. Стверджував, що вони участі в бійці не приймали.
- аналогічні показання свідка ОСОБА_10
- показання свідка ОСОБА_9 про те, що 14.11.2013 року приблизно о 22 годині він разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та компанією з трьох хлопців, серед яких був потерпілий ОСОБА_8 у м. Києві біля метро «Арсенальна» розпивали спиртні напої, в ході спілкування ОСОБА_6 несподівано вдарив ОСОБА_8 в обличчя, від чого той впав, а коли той намагався піднятись він бив його ногами в різні частини тіла, наступив ( стрибнув) на ногу потерпілого , а потім коли той лежав на землі, обшукав кишені, забрав звідти телефон та поклав до своєї кишені. Стверджував, що друзі потерпілого не брали участі у конфлікті.
- показання свідка ОСОБА_14 про те, що 14.11.2013 року у вечірній час він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а також потерпілим та його двома друзями розпивали спиртні напої в м. Києві біля метро «Арсенальна», розмова між ними носила мирний характер, однак ОСОБА_6 , який відійшов трохи вбік до потерпілого, оскільки той розмовляв по мобільному телефон, та раптово вдарив того рукою в обличчя, після чого потерпілий впав, а він втік.
- дані, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 4/Е від 07.02.2014 року, згідно якого потерпілому нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості;
- дані прот околу огляду місця події від 11.03.2014 року за участю потерпілого;
- дані копії накладної від 03.10.2013 року на придбання потерпілим мобільного телефону «Леново А 706» вартістю 1899 грн.
Суд дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_6 , який стверджував, що він не мав наміру вчиняти розбійний напад, а лише захищався від потерпілого та його друзів, оскільки потерпілий його образив, та визнав їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями свідків, потерпілого, сукупністю досліджених доказів по справі.
Показання потерпілого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 є послідовними, логічними, узгоджуються з матеріалами справи, а тому підстав для сумніву в їх правдивості немає.
Крім того, судом першої інстанції перевірені доводи обвинуваченого та захисту щодо неправдивих показань свідка ОСОБА_9 , на що посилається обвинувачений у своїй апеляції, та вірно визнав їх правдивими, оскільки вони були послідовними, логічними, узгоджувались між собою як на досудовому так і судовому слідстві.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого, як зазначається в апеляційній скарзі - за менш тяжке правопорушення, необґрунтовані, оскільки висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого, саме в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, підтверджуються доказами, здобутими досудовим слідством, перевіреними в судовому засіданні та викладеними вище.
Так, обвинувачений у своїх показаннях та апеляційній скарзі визнає свою вину в тому, що він наніс тілесні ушкодження потерпілому, однак заперечує факт нанесення тілесних ушкоджень, які призвели до перелому лівої ноги в області гомілки та викрадення речей потерпілого, спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_9 , які показали, що обвинувачений бив потерпілого по ногах.
Також, згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 4/Е від 07.02.2014 року аналіз виявлених тілесних ушкоджень, характеру травматизації дозволяє стверджувати, що вони спричинені ударними діями тупих предметів, виключається можливість їх утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близького до вертикального положення тіла, за давністю можуть відповідати вказаному терміну,
Колегія суддів вважає, що вказані докази, які досліджено та оцінено судом першої інстанції у їх сукупності, спростовують доводи апеляційної скарги обвинуваченого, щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Наявні докази у справі відповідають вимогам закону, щодо їх допустимості, достовірності та достатності.
Враховуючи викладене, підстав для зміни вироку суду, та перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжке кримінальне правопорушення, як про це ставиться питання в його апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, також є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, виконав вимоги ст. 65 КПК України, в тому числі звернув увагу і на ті обставини, на які посилається прокурор у своїй апеляції, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК Україгни є тяжким, обставини скоєння злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного, врахував дані про його собу, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не відшкодував завдану шкоду, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Крім того, судом враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора про скасування вироку у звязку з м'якістю призначеного покарання не може бути задоволена, оскільки, покарання призначене в межах зазначеної статті, за якою обвинувачується ОСОБА_6 , на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З цих підстав, вирок суду першої інстанції згідно з вимогами ст. 370 КПК України відносно ОСОБА_6 є законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені, зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно вимог ст. 94 цього Кодексу, з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року, щодо ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_15 , та ОСОБА_6 , без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4