Справа № 607/1207/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/158/14 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.122 КК України
25 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2014 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Велика Плавуча Козівського району Тернопільської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, начальник управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, житель АДРЕСА_1 , не судимий:
визнаний винним за ч.1 ст.122 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробування та встановлено іспитовий строк 1 (один) рік.
Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_7 7 000 (сім тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.
Згідно вироку суду першої інстанції, 23 липня 2013 року, близько 12.00 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні торгового магазину “Інга”, що по вул. Злуки у м. Тернополі, під час словесного конфлікту з ОСОБА_7 , який на той момент знаходився біля дверей, які ведуть до виходу з магазину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, при цьому передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно зловив своєю лівою рукою за ліву руку ОСОБА_7 , а правою рукою за великий палець на тій же руці, та покрутив його до низу, внаслідок чого спричинив йому закритий перелом діафіза кінцевої фаланги першого пальця лівої кисті, який в клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше як 21 день) розладом здоров'я, та за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає вирок суду постановленим без урахування дійсних обставин справи, без повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи. Вказує на те, що суд зробив неправильний висновок про наявність у його діях прямого умислу під час конфлікту, що виник з потерпілим.
В обґрунтування поданої ним скарги обвинувачений посилається на те, що суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку, оскільки характер розвитку подій під час його конфлікту з потерпілим не давав підстав для висновку про наявність умислу в його діях щодо заподіяння тілесного ушкодження. Просить перекваліфікувати його дії на ст.128 КК України та скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову, так як суд не аргументував мотиви задоволення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу і заперечуючи наявність у своїх діях складу злочину одночасно вказав на необережне спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому та просив перекваліфікувати його дії на ст.128 КК України; потерпілого, який просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги потерпілого та збільшити розмір відшкодування йому моральної шкоди до 100 000 грн.; прокурора, який вирок суду вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни і одночасно зазначив про наявність підстав для застосування до ОСОБА_8 , як до особи пенсійного віку, що вчинила не тяжкий злочин, Закону України “Про амністію у 2014 році”; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності.
Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджується показаннями потерпілого, свідків, а також письмовими доказами, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достовірними.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в суді стверджував, що 22 липня2013 року він приїхав із своїм внуком в магазин “Інга” по АДРЕСА_2 , де його дружина проводить підприємницьку діяльність та куди він привіз товар. В магазині в цей час перебували продавець ОСОБА_10 та стажист ОСОБА_11 . Коли він з продавцями перебував за прилавком, в магазин зайшов ОСОБА_8 , який сказав, що він відключив їм електроенергію. ОСОБА_7 запропонував йому представитись, однак обвинувачений в грубій формі почав до нього виражатись, після чого він вийшов із-за прилавка та сказав продавцям викликати міліцію, на що ОСОБА_8 почав шарпати його за одяг в результаті чого порвав йому футболку. Потім він підбіг до дверей та зловив за ручку, щоб затримати обвинуваченого до приїзду міліції, на що обвинувачений намагаючись втекти, зловив своєю лівою рукою за його ліву руку, а правою рукою за великий палець на тій же руці та покрутив його до низу, таким чином зламавши його. В подальшому він викликав працівників міліції та пройшов судово-медичну експертизу.
Такі показання потерпілого об'єктивно стверджуються іншими доказами по справі, зокрема:
- показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з яких суд першої інстанції встановив, що вони перебували в приміщенні магазину коли зайшов ОСОБА_8 , який погрожував, що демонтує вказаний магазин та припинив подачу електроенергії. Під час розмови ОСОБА_8 неодноразово виражався нецензурною лексикою та питав чи потерпілий є власником магазину. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпочався конфлікт в між ними розпочалась шарпанина. В подальшому потерпілий підбіг до дверей, зловив своїми руками за ручку, щоб затримати обвинуваченого та сказав їм викликати міліцію. На вказане ОСОБА_8 застосовуючи фізичну силу, зловив ОСОБА_7 за великий палець лівої руки та покрутив його вниз, від чого останній впав та почав кричати від болю;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 02 серпня 2013 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_7 з участю статиста відтворив обстановку та обставини спричинення йому тілесних ушкоджень 22 липня 2013 року близько 12 години в м. Тернополі в магазині “Інга”. (а.м.к.п.71-73);
- висновком експерта № 1048 від 05 серпня 2013 року, згідно якого заподіяний ОСОБА_7 закритий перелом діафіза (тіла) кінцевої (нігтьової) фаланги першого пальця лівої кисті міг утворитися за обставин, на які вказав потерпілий ОСОБА_7 при проведенні слідчого експерименту. Це підтверджується даними рентгенограми лівої кисті від 22 липня 2013 року, на якій визначається поперечний перелом діафіза кінцевої фаланги першого пальця на відстані 1,5 см від суглобової поверхні основи, із характерними для такого механізму травми дрібнозубчастою лінією перелому на зовнішній (верхній, тильній) поверхні кістки та незначно звивистою - в інших ділянках. (а.м.к.п.75-77);
- висновком експерта № 975 від 25 липня 2013 року, відповідно до якого згідно з даними медичної довідки № 9551, в ОСОБА_7 при зверненні 22 липня 2013 року за медичною допомогою в травмпункт ТМКЛШД був встановлений закритий перелом діафіза (тіла) кінцевої (нігтьової) фаланги першого пальця лівої кисті, що підтверджується результатом рентгенографічного дослідження, проведеного цього дня. Виявлений у ОСОБА_7 перелом діафіза кінцевої фаланги першого пальця лівої кисті в клінічному перебігу супроводжується тривалим (більш як 21 день) розладом здоров'я та за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. (а.м.к.п.68-70);
- даними, що містяться у протоколах пред'явлення особи для впізнання від 03 серпня 2013 року, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Серед пред'явлених їм осіб впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка 22 липня 2013 року близько 12 години спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме перелом пальця на лівій кисті руки в магазині “Інга” в м. Тернополі. (а.м.к.п.78-83);
Також, як слідує з апеляційної скарги, сам обвинувачений не заперечує факту спричинення ним потерпілому тілесного ушкодження, заперечуючи лише умисний характер його дій.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, належно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, дав їм правильну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.122 КК України
Покарання ОСОБА_8 призначено судом у відповідності до вимог ст.65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винної та всіх обставин справи.
Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є особою пенсійного віку і обґрунтовано мотивував своє рішення щодо необхідності призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи цивільний позов та визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, врахував моральні страждання потерпілого, що мали місце в результаті вчиненого відносно нього злочину, тяжкість тілесних ушкоджень та негативні наслідки, що пов'язані із необхідністю проходження курсу лікування, незапланованих матеріальних витрат на лікування, зміни звичного способу життя та порушення певних життєвих зв'язків.
Рішення місцевого суду стосовно вирішення цивільного позову і суми відшкодування моральної шкоди належним чином мотивоване і сумнівів у колегії суддів щодо його відповідності вимогам розумності, виваженості та справедливості не викликає.
За таких обставин підстав до скасування чи зміни вироку, про що ставить питання в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 та в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає.
Також, до початку розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшла заява від 03 червня 2014 року, в якій він просить застосувати до нього закон України “Про амністію у 2014 році”, як до особи, яка досягла пенсійного віку і вчинила злочин, що не є тяжким чи особливо тяжким.
Відповідно до вимог п. “г”ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року № 1185-VII звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 29 квітня 2014 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні злочину, який не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України.
Відповідно до п. “г” ч.2 ст.9 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року № 1185-VII застосування цього Закону відносно осіб, щодо яких судом ухвалено вироки, які не набрали законної сили, здійснюється за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника
Ухвалений щодо ОСОБА_8 вирок не набрав законної сили і ОСОБА_8 заявив клопотання про застосування до нього амністії.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 27 березня 2013 року, ОСОБА_8 є особою пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
До осіб щодо яких амністія не може бути застосована, визначених ст.8 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року № 1185-VII, ОСОБА_8 не відноситься.
За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_8 , відповідно до п.“г” ст.1 та п.“г” ч.2 ст.9 Закону України “Про амністію у 2014 році” підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного судом першої.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, ст.ст.1, 9 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 квітня 2014 року відносно ОСОБА_8 - без зміни.
Заяву обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року № 1185-VII - задовольнити.
На підставі п.“г” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року № 1185-VII звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання у виді 1 року шести місяців позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків визначених п.п.2-4 ст.76 КК України, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2014 року.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2