Справа № 466/9841/13 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/783/5275/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 20
27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря Іванової О.О.
з участю: представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, з участю третьої особи ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та повернення квартири, -
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.09.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і повернути їй квартиру. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про скасування сервітуту, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 28.09.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, про повернення квартири у приватну власність ОСОБА_6 та про зобов'язання приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на квартиру, а також скасувати витяг про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено. Відтак, позивач зазначила, що вона, ОСОБА_4 поновлена в своїх правах власника згаданої квартири. Крім того, після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2011 року, до його скасування апеляційною інстанцією, зокрема до повернення квартири ОСОБА_6, останній 27 вересня 2011 року продав зазначену квартиру відповідачу ОСОБА_5. Позивач вважає, що дії відповідача та третьої особи є шахрайськими, на підтвердження чого зазначила, що, як вбачається з п.1.7 Договору, відчужувана квартира оглянута покупцем, недоліків, які перешкоджають використанню квартири за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено, претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири покупець не має. Однак наведене твердження не відповідає дійсності, так як ніхто квартиру не оглядав, а в спірній квартирі проживає позивачка ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_9.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_4, просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2014 року скасувати, постановити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги. В обгрунтування апеляційної скарги наводить доводи про те, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2011 року скасовано та постановлено: у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладеного 28.09.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про повернення даної квартири у приватну власність ОСОБА_6 та про зобов'язання приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на цю квартиру, а також скасувати витяг про реєстрацію право власності ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 відмовити, і з часу постановлення рішення апеляційним судом ОСОБА_4 поновлено в правах власника спірної квартири. Крім того, з представлених документів, наявних в матеріалах справи, вбачаються грубі порушення чинного законодавства службовими особами державних установ, фізичних осіб по договору купівлі-продажу, інших осіб. Також суд постановляючи рішення, безпідставно посилається на те, що ОСОБА_4 ставить вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки ставились вимоги про визнання його недійсним. Вважає, що суд невірно зазначає, що позивачем не вибрано способу захисту, що також не відповідає дійсності, оскільки п.2 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено визнання правовичну недійсним і ст.388 ЦК України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача, однак суд не дав цим обставинам жодної правової оцінки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 27 вересня 2011 року недійсним, суд мотивував свої висновки посиланням на те, що суд не приймає до уваги доводи позивача про шахрайські дії при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та нічим не підтверджені, Окрім цього 04.10.2013 року Шевченківським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним і розірвання договору та визнання незаконним витягу про державну реєстрацію прав - відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Дане рішення набрало законної сили 23.12.2013 року.
Колегія суддів погоджується з законністю оскарженого рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 27 вересня 2011 року недійсним, оскільки у цій справі не було підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, як укладеного внаслідок шахрайських дій. Водночас, суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 27 вересня 2009 року недійсним, оскільки у цивільній справі № 1328/2022/12, у якій Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення від 04 жовтня 2013 року, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним були заявлені з інших правових підстав.
Однак, колегія суддів вважає незаконним оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення квартири.
Так, апеляційним судом Львівської області було ухвалено рішення від 16 жовтня 2012 року (провадження № 22-ц/1390/3665/12 ) , яким було частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_2, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2011 року ( справа № 1328/2-886/11) в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 28.09. 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про повернення квартири у приватну власність ОСОБА_6 та про зобов»язання приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на цю квартиру, а також скасувати витяг про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.
Отже , вищезазначеним рішенням апеляційного суду від 16 жовтня 2012 року було поновлено право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, яке вона набула на підставі договору купівлі-продажу названої квартири від 28 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу , зареєстрованого в реєстрі за № 2026 і право власності ОСОБА_4 на яку підтверджується витягом № 12291761 від 26.10.2006 року про реєстрацію за реєстраційним номером 16181208 за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Відтак, у відповідності до ч.4 ст.334 ЦК України, яка була чинною станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 28.09.2006 року, ОСОБА_4 26.10.2006 року (дата державної реєстрації договору купівлі-продажу) набула право власності на спірну квартиру, була власником квартири станом на 27.09.2011 року (дата укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_5), і є власником цієї квартири на даний час.
Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару . Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
У відповідності до положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_6, не будучи станом на 27 вересня 2011 року власником спірної квартири, відчужив її за відплатним договором відповідачеві ОСОБА_5 ( добросовісному набувачу), і зважаючи на те, що спірна квартира вибула із володіння власника квартири позивача ОСОБА_4 не з її волі іншим шляхом, то у відповідності до вищезазначених норм матеріального права , позовні вимоги про витребування спірної квартири у відповідача ОСОБА_5 (добросовісного набувача за відплатним договором) і про повернення спірної квартири позивачеві є підставними і підлягають до задоволення.
Зважаючи на вищенаведені обставини справи у їх об»єктивній сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення квартири позивачеві, ухвалено за неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, і висновки суду у вищезазначеній частині не відповідають обставинам справи, що у відповідності до вимог п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування оскарженого рішення у вищезазначеній частині, та ухвалення у скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1,2,3 ч.1 ст.309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення квартири скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з участю третьої особи ОСОБА_6 про повернення квартири задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_5 і повернути ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Приколота Т.І.
________________ Федоришин А.В.