02.03.09
Чернігівської області
м.Чернігів тел.77-99-18
просп.Миру,20 тел.678-853
Іменем України
27 лютого 2009р. Справа № 8/136/24 (9/171)-8/45
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, вул.С.Бандери,62, м. Івано-Франківськ
До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” , вул..Набережна, 4, с.Дорогинка, Ічнянський район
Про стягнення 2144310грн.
За зустрічним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, вул..Набережна, 4, с.Дорогинка, Ічнянський район
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, вул.С.Бандери,62, м. Івано-Франківськ
Про відшкодування 3244970грн. та розірвання договору
Суддя Т.Г.Оленич
від позивача за первісним позовом: Палій Д.М. -Голова Ради учасників, довір. №23-01/03 від 14.01.09р., Чекайло В.М. -представник, довір. №02-24 від 16.02.09р. (після перерви не з'явився)
від відповідача за первісним позовом: Потапов Є.П. -представник, довір. від 15.10.08р. (після перерви не з'явився), Повисший П.М. -представник, довір. №9 від 10.01.09р., Фурса В.С. -представник, довір. від 15.10.08р., Кучерук Л.В. -представник, довір. від 15.10.08р.
В судовому засіданні 18.02.09р. приймала участь Карпенко Л.М. -начальник Ніжинської районної державної насінневої станції, яка викликана судом для дачі пояснень.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 18.02.09р. по 27.02.09р. на підставі ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Рішення приймається після оголошеної перерви.
За згодою сторін в судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 1465350грн. боргу по оплаті насіння, переданого по накладній №366 від 08.04.05р. на підставі договору від 21.03.05р., 120279грн.14коп. пені, 153392грн.03коп. процентів річних нарахованих за період з 01.06.05р. по 15.12.08р., 672302грн.58коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.06.05р. по 15.12.08р.
В судовому засіданні 18.02.09р. позивачем подано заяву від 16.02.09р., в якій зазначається про те, що позивач приймає акт звірки розрахунків, визнає, що фактична сума основного боргу становить 1250693грн.02коп., в зв'язку з чим сума позову становить 2185801грн.14коп., в тому числі: 635166грн.78коп. інфляційних збитків, 102659грн.20коп. пені, 137282грн.14коп. процентів річних. Із змісту вказаної заяви вбачається, що фактично позивачем за первісним позовом зменшується розмір позовних вимог, що також було підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Враховуючи, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, при цьому дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, судом приймається зменшення розміру позовних вимог і спір вирішується з урахуванням цієї заяви. Отже, позовні вимоги позивача за первісним позовом полягають у стягненні з відповідача 1250693грн. основного боргу, 635166грн.78коп. інфляційних нарахувань за період з червня 2005р. по січень 2009р., 137282грн.14коп. процентів річних та 102659грн.20коп. пені.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи у відзиві на позов, що ним в рахунок оплати отриманого маку сплачено 185500грн., а також зараховано наявну заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 15160грн. Крім того, відповідач стверджує, що оскільки сторонами в договорі передбачено розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання, у позивача відсутні підстави для стягнення відсотків річних, обчислених із розрахунку 3%. Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що насіння маку, яке було ним отримано, не відповідало вимогам щодо його якості, а тому відповідач, як покупець, має право прийняти товар з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставленого товару. Проте, як стверджує відповідач, між сторонами було досягнуто усну домовленість про здійснення оплати за насіння за результатами схожості насіння. Враховуючи, що посіви маку були знищено в зв'язку з їх низкою схожістю, відповідач вважає, що він поніс додаткові витрати, що унеможливлює оплату ним неякісного насіння.
Відповідачем заявлені до позивача зустрічні позовні вимоги про розірвання договору від 21.03.05р. в зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору, а також про стягнення 2949240грн. збитків, заподіяних внаслідок передачі насіння неналежної якості, 293070грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості, та 200660грн., які були сплачені в оплату вартості насіння.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) проти позову заперечує, стверджуючи, що при передачі насіння СТОВ „АПК „Злагода” були передані сертифікати на насіння, якими підтверджувалися якісні показники насіння. Крім того, як зазначає ТОВ „АНДІ”, будь-які претензії щодо якості насіннєвого матеріалу товариство не пред'являло до моменту звернення інституту до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості. Посилання позивача за зустрічним позовом на результати аналізу, проведеного Ніжинською районною державною насіннєвою станцією та на результати фітопатологічного аналізу, проведеного Інститутом захисту рослин, за думкою відповідача за зустрічним позовом, є безпідставними, оскільки відбір проб для проведення цих аналізів здійснено з грубими порушеннями вимог чинного законодавства та стандартів. Також ТОВ „АНДІ” подано заяву про застосування позовної давності до вимог щодо якості насіння.
Заявлене в судовому засіданні представником СТОВ „АПК „Злагода” усне клопотання про надання можливості підготувати мотивований розрахунок суми збитків судом відхилено, оскільки Товариством не наведено доказів поважності причин неможливості представити відповідний розрахунок в дане судове засідання.
Заявлене представником Інституту „АНДІ” усне клопотання про витребування від Товариства „Злагода” експертного висновку якості насіння судом відхилено, оскільки питання наявності у Товариства такого висновку з'ясовувалося в попередніх судових засіданнях.
Заявлене в судовому засіданні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової експертизи для визначення розміру заподіяних збитків судом відхиляється, оскільки відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи можливо лише для роз'яснення питань, що виникли в ході вирішення господарського спору, тобто встановлення таких фактів, дані про які вимагають спеціальних досліджень. Відповідач не навів мотивованого обґрунтування які саме факти щодо розміру збитків повинні бути встановлені за допомогою спеціальних досліджень в ході проведення судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, посадової особи Ніжинської районної насіннєвої станції, вивчивши та оцінивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
21 березня 2005р. між сторонами укладено договір, відповідно до умов якого сторони домовилися про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна на площі 3907га.
Відповідно до розділу 2 вказаного договору позивач за первісним позовом (далі по тексту -Інститут) зобов'язувався продати насіння маку першої репродукції для висіву на площі 3907га в кількості 9769кг по ціні 150грн. за 1кг на загальну суму 1465350грн.; забезпечити насіння супровідними документами по кількості та якості; за участю представників сторін здійснити відбір контрольних зразків з партії, що поставляється, а відповідач за первісним позовом (далі по тексту -Товариство) зобов'язувався купити насіння маку першої репродукції для висіву на площі 3907га в кількості 9769кг по ціні 150грн. за 1кг на загальну суму 1465350грн.; здійснити попередню оплату за насіння в розмірі 20% його вартості на суму 293070грн. до його одержання; здійснити прийом насіння по кількості та якості і забезпечити його зберігання відповідно до вимог стандарту; дотримуватись чинного законодавства з питань, що регулюють культивування маку.
Пункт 2.1. договору від 21.03.05р. містить застереження щодо права покупця на продаж насіння маку, відчуження у інший спосіб третім особам без права використання на насінницькі посіви.
Розділом 3 договору передбачений порядок розрахунків за отримане насіння, зокрема: 293070грн. підлягало сплаті до моменту отримання насіння; 879210грн. підлягало сплаті у строк до 01.06.05р.; 293070грн. -у строк до 01.09.05р.
8 квітня 2005р. Інститутом по накладній №366 було передано уповноваженій особі Товариства насіння маку першої репродукції сорт „Кривотульський” в кількості 9740кг, насіння маку першої репродукції сорт „Тарновецький” в кількості 25кг; насіння маку першої репродукції сорт „Юпітер” в кількості 4кг. Всього було відпущено 9769кг на загальну суму 1465350грн., в т.ч. 244225грн. ПДВ.
Повноваження особи, яка отримала насіння по накладній, підтверджується копією довіреності серії ЯИД №435930 від 08.04.05р., що видана СТОВ „АПК „Злагода”.
Виходячи із з змісту договору від 21.03.05р. суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами на підставі цього договору, є відносинами поставки. Поставка регулюється ст.712 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України, оскільки обидві сторони правовідносин є суб'єктами господарювання, товар придбавався покупцем для використання у підприємницької діяльності. Отже, укладений між сторонами договір від 21.03.05р. є договором поставки.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Аналогічні приписи містяться у ст.712 Цивільного кодексу України.
Зазначення у договорі про обмеження права покупця на подальший продаж придбаного товару третім особам викликано лише характером товару -насіння маку олійного, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства здійснення господарської діяльності з культивування маку підлягає ліцензуванню. Проте, таке обмеження не суперечить нормам законодавства та не впливає на суть договірних відносин, які виникли між сторонами, щодо передачі товару, прийняття і оплати товару, та перехід права власності на товар до покупця. З огляду на зазначене, суд не погоджується із твердженням Інституту, що договір від 21.03.05р. є змішаним договором.
Як встановлено судом вище, Інститут на виконання договору передав Товариству, а Товариство прийняло насіння маку в кількості 9769кг. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором в частині передачі товару.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
В силу ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін. Оскільки в договорі від 21.03.05р. відсутні будь-які застереження щодо неможливості застосування до відносин між сторонами положень про купівлю-продаж, положеннями Господарського кодексу України не врегульовані відносини щодо порядку передачі, оплати товару, отриманого на підставі договору поставки, то судом застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товари. Частиною 1 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку встановлення договором зобов'язання покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. В той же час згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до умов договору, Товариство зобов'язувалося здійснити попередню оплату 20% вартості насіння, що становить 293070грн., до моменту його отримання від продавця.
Як свідчать матеріали справи, відповідач 01.04.05р. сплатив позивачеві 165500грн. за насіння маку, що підтверджується оригіналом банківської виписки з рахунку відповідача за 01.04.05р. (т.2, а.с.129).
Крім того, Товариством 19.01.05р. та 20.01.05р. було перераховано Інституту 20000грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку Товариства за 19.01.05р. (т.2., а.с.131) та за 20.01.05р. (т.2, а.с.130). Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується наявність у Товариства інших договірних зобов'язань перед Інститутом по оплаті насіння, а також приймаючи до уваги, що Інститутом визнається зарахування цих сум на оплату насіння маку, переданого по накладній №366 від 08.04.05р., суд приходить до висновку, що вказані суми сплачені Товариством як попередня оплата за насіння. Також, Інститутом підтверджується факт направлення на оплату маку залишку грошових коштів в сумі 15160грн. після передачі Товариством до Інституту насіння маку по накладній №07 від 17.01.05р., проти чого не заперечує й Товариство. Факт зарахування цих коштів підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.01.09р., який підписаний керівниками та головними бухгалтерами сторін та скріплений їх печатками (т.4, а.с.3).
Отже, суд приходить до висновку, що станом на момент передачі Товариству насіння маку в кількості 9769кг по накладній №366 від 08.04.05р., Інститутом в рахунок оплати насіння було фактично отримано від Товариства 200660грн.
За таких обставин, Товариство зобов'язання по сплаті попередньої оплати виконало частково. Залишок несплаченої суми попередньої оплати на момент отримання насіння становив 92410грн.
Згідно з п.3.2. договору після отримання товару Товариство зобов'язувалося у строк до 01.06.05р. сплатити 879210грн., та у строк до 01.09.05р. сплатити 293070грн.
Доказів оплати вищевказаних сум у строки, визначені договором, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення Інституту до суду з даною позовною заявою заборгованість Товариства за насіння маку, отримане на підставі договору від 21.03.05р., становила 1264690грн.
Разом з тим, як вбачається із наданих до справи документів, зокрема листа Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 09.02.09р. №11-25/155, з Товариства в ході виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 02.11.07р. №9/171 було стягнуто 18660грн.41коп., які перераховані Інституту платіжними дорученнями №940 від 28.12.07р. та №1 від 10.01.08р. (т.3, а.с.129-130). Факт зарахування вказаних грошових коштів від відділу ДВС на рахунок Інституту підтверджується також оригіналами банківських виписок з особового рахунку, які надані останнім до матеріалів справи (т.4, а.с.140-141).
В зв'язку зі скасуванням рішення суду, на виконання якого видавався наказ від 02.11.07р. №9/171, Товариство заяву про видачу поворотного наказу не подавало, поворотний наказ не видавався. Інститутом докази повернення отриманих від органу ДВС грошових коштів не надано. За таких обставин суд приходить до висновку, що на день вирішення спору заборгованість Товариства по оплаті вартості отриманого насіння становить 1246029грн.59коп.
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Оскільки Товариством зобов'язання по оплаті товару -насіння маку олійного -не виконано, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості в сумі 1246029грн.59коп., суд приходить до висновку, що ця сума має бути стягнута з Товариства.
Заперечуючи проти позову, Товариство стверджує про невідповідність отриманого товару вимогам щодо його якості, в зв'язку з чим покупець відмовився від договору. Обґрунтовуючи свої заперечення, Товариство посилається на результат аналізу насіння від 28.04.05р. №1060/61 (т.1., а.с.42), в якому зазначено, що якість насіння за схожістю не відповідає нормам та встановлена некондиційність насіння за схожістю 65% замість встановлених стандартом 80%. Також позивач посилається на результати фітопатологічного аналізу рослин маку, який проведений Інститутом захисту рослин Української академії аграрних наук на підставі договору від 01.06.06р.
Відповідно до ст.268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критерії якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено договором.
Аналіз договору від 21.03.05р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо якості насіння маку, яке продавалося на підставі цього договору. Отже, мають застосовуватися загальні норми про відповідність товару вимогам щодо його якості.
Основні положення щодо виробництва, реалізації та використання насіння, а також правові відносини, які виникають між виробниками та споживачами насіння регулюються Законом України „Про насіння та садивний матеріал” (далі по тексту -Закон).
Відповідно до ст.1 вказаного Закону сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву визначається як посівна якість.
Частиною 5 ст.21 Закону передбачається, що усі партії насіння, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.
Як вбачається із матеріалів справи, Державною насіннєвою інспекцією Тисменицького району Івано-Франківської області на насіння маку олійного сорту „Кривотульський”, урожаю 2004р. видані Сертифікати на насіння України від 31.01.05р. № 09/13/17, від 10.03.05р. №09/12/24 строком дії до 10.07.05р., від 27.01.05р. №09/13/14, в яких зазначено, що за результатами випробування схожість насіння ( в залежності від партії) становить 81%-84% (т.1, а.с.80-82). На насіння маку олійного сорту „Юпітер”, урожаю 2004р. видано Сертифікат на насіння України від 07.04.05р. №09/12/22, в якому зазначено результат випробування насіння за схожістю - 91% (т.1, а.с.83). На насіння маку олійного сорту „Тарновецький”, урожаю 2004р. видано Сертифікат на насіння України від 07.04.05р. № 09/12/23, в якому відображений результат схожості -90% (т.1, а.с.84).
Відповідно до ч.4 ст.22 Закону на насіння, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається сертифікат. Отже, оскільки позивачу були видані Сертифікати на насіння, суд приходить до висновку, що вказане насіння відповідало вимогам нормативних документів щодо посівних якостей.
Згідно зі ст.29 Закону на вимогу споживача у лабораторіях Української державної насіннєвої інспекції може проводитися експертне визначення якості насіння.
Порядок проведення експертного визначення якості насіння встановлюється Правилами експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядком оформлення заяв, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 08.07.03р. №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.03р. за №630/7951 (далі за текстом -Правила).
Відповідно до п.1.2. вказаних Правил експертне визначення якості насіння та порядок оформлення заяв є офіційною процедурою, яка регулює питання, в тому числі, визначення відповідності показників сортових і посівних якостей партії насіння до даних, зазначених у відповідних документах на партію. При цьому, в силу п.1.3. Правил, експертне визначення якості насіння проводиться на вимогу споживача у разі, якщо споживач не впевнений у якості, інформації, що зазначена у відповідних документах на придбане насіння.
Таким чином, аналіз норм Закону та Правил свідчить, що посівні якісні показники насіння мають бути підтверджені відповідними сертифікатами, а у разі сумніву споживача щодо відповідності даних, вказаних у сертифікатах, може бути проведено лише експертне визначення якості насіння. Тобто законом та іншими нормативно-правовими актами визначені спосіб та порядок підтвердження відповідності товару (насіння) вимогам законодавства, що не суперечить ст.268 Господарського кодексу України та ст.674 Цивільного кодексу України. Іншого порядку визначення якості насінні за його посівними показниками чинним законодавством не передбачено.
Згідно з п.3.8. Правил за результатами проведення експертизи (лабораторних аналізів, визначень тощо) видається експертний висновок про відповідність або невідповідність якості отриманої проби насіння, зазначеної у відповідних документах на партію, який підписується начальником та завіряється печаткою державної інспекції.
Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Результат аналізу насіння від 28.04.05р. №1060/61 (т.3, а.с.16), виданий Ніжинською районною державною насіннєвою інспекцією, не є за своїм змістом експертним висновком про відповідність або невідповідність якості насіння показникам, зазначених у сертифікатах на насіння, а тому не може розцінюватися судом як належний доказ факту невідповідності насіння, отриманого Товариством на підставі договору від 21.03.05р., даним супровідних документів. Доказів звернення в установленому порядку до державної насіннєвої інспекції із заявою про експертне визначення якості насіння Товариством суду не надано.
З огляду на те, що Законом України „Про насіння та садивний матеріал” не передбачається визначення якості насіння Інститутом захисту рослин, то посилання Товариства на результати фітопатологічного аналізу насіння маку, проведеного на підставі договору на виконання аналізу насіння і рослин маку олійного від 01.06.06р. (т.2, а.с.120) судом також не приймається до уваги. Крім того, із результатів фітопатологічного аналізу насіння та рослин маку (т.1, а.с.44, т.2, а.с.121) не вбачається, яким чином здійснювався відбір проб на аналіз, з якої партії, та чи є насіння, яке досліджувалося Інститутом захисту рослин в 2006р., саме тим насінням, яке було отримано Товариством від Інституту в 2005р. Також, фітопатологічний аналіз рослин та насіння не може бути прийнятий судом як доказ якості насіння, оскільки фактично проводилися дослідження рослин, які посіяні та зійшли в 2006р. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані документи не є належними та допустимими доказами підтвердження невідповідності якості насіння маку за його посівними показниками.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Товариством у визначенні якості отриманого насіння не дотримано вимог Закону України „Про насіння та садивний матеріал” та Правил експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядку оформлення заяв, а тому посилання Товариства на передачу насіння неналежної якості є безпідставними.
Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення Інституту стосовно порушення Товариством порядку відбору проб насіння на аналіз, зокрема відбір проб у відсутності представника постачальника, оскільки акт №1 від 18.04.05р. відібраних середніх (репрезентаційних) проб насіння для визначення посівних якостей (т.3, а.с.108) був заповнений безпосередньо представником Інституту -Палій Д.М., що ним особисто підтверджено в ході судового розгляду даної справи. Крім того, як пояснила в судовому засіданні начальник Ніжинської районної державної насіннєвої станції, відібрані проби маку олійного для проведення лабораторного аналізу були доставлені представниками обох сторін. Отже, Інститутом не доведено свого ствердження щодо відбору проб насіння у відсутності його представників.
Також не приймаються до уваги посилання Інституту на приписи Національного стандарту України „Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості” (ДСТУ 4138-2002) в обгрунтування порушення порядку проведення відбору проби, оскільки факт порушення порядку відбору проб Інститутом не доведено, а арбітражне аналізування насіння не проводилося.
Суд вважає необгрунтованими посилання Товариства на ст.675 Цивільного кодексу України, оскільки, як встановлено судом вище, якість насіння маку на момент передачі було підтверджено Сертифікатами на насіння. Інший момент визначення відповідності товару вимогам щодо якості в договорі не встановлено.
В силу ч.ч.5,6 ст.268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Отже, аналіз вказаної норми показує, що у разі отримання товару, вимоги щодо якості якого істотно порушені, покупець має вчинити визначені законом дії щодо захисту своїх прав, тобто діяти у спосіб, визначений законом. Товариством не надано доказів звернення після проведення лабораторного аналізу насіння до Інституту з заявою про відмову від договору та з вимогами про повернення сплаченої суми, або з вимогами про заміну партії насіння, отже суд приходить до висновку, що Товариством не вчинено жодної дії, які визначені законодавством при істотному порушенні вимог щодо якості товару. До того ж, суд приймає до уваги, що матеріалами справи не підтверджується факт поставки Товариству насіння маку олійного з порушенням вимог щодо якості товару.
За таких обставин заперечення Товариства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до п.3.4. Договору від 21.03.05р. у разі прострочення оплати за насіння покупець зобов'язувався сплатити пеню у розмірі 0,5% заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Спираючись на вказану умову договору Інститут просить стягнути з Товариства 102659грн.20коп. пені за прострочення оплати вартості насіння, яка нарахована за 181 день.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України пеня є штрафною господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору від 21.03.05р. зобов'язання по оплаті вартості насіння Товариство повинно було виконати в строк до 01.06.05р. щодо сплати 879210грн., та в строк до 01.09.05р. щодо сплати 293070грн. Тобто, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання мало припинитися 02.12.05р. та 02.03.06р. відповідно.
Аналіз розрахунку суми пені станом на 18.02.09р., який наданий Інститутом разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог (т.4, а.с.4), показує, що пеня обчислена без зазначення конкретного періоду її нарахування. При цьому, при обчисленні пені застосовувалися облікові ставки Національного банку України, які діяли у період з 10.06.06р. по 01.01.08р., тобто після закінчення строку нарахування пені. Крім того, пеня нараховувалася на суми заборгованості, які не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що Інститутом сума пені, яка заявлена до стягнення, нарахована з порушенням встановленого порядку нарахування штрафних санкцій, із застосуванням розмірів облікової ставки, які не діяли у період, за який має бути обчислена пеня. Отже, правомірність нарахування пені саме в сумі 102659грн.20коп. розрахунком не підтверджена, а тому вимоги Інституту про стягнення цієї суми пені задоволенню не підлягають.
Інститут з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з Товариства 635166грн.78коп. інфляційних нарахувань за період з червня 2005р. по січень 2009р. включно, та 137282грн.14коп. процентів річних за період з 01.06.05р. по 18.02.09р.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання Товариством зобов'язань по оплаті отриманого насіння, тобто факт прострочення Товариством виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку, що вимоги Інституту в частині стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є обґрунтованими.
Проте, як вбачається із розрахунку Інституту, поданому останнім до матеріалів справи 18.02.09р. (т.4, а.с.5,6), інфляційні нарахування з червня місяця 2005р. обчислювалися на борг в сумі 971632грн. Разом з тим, відповідно до п.3.2. договору в строк до 01.06.05р. Товариство зобов'язувалося оплатити 879210грн., в зв'язку з чим є безпідставне обчислення Інститутом інфляційних нарахувань з червня 2005р. на суму, до якої включено залишок попередньої оплати, оскільки конкретний строк (дата) сплати попередньої оплати умовами договору не встановлений. В силу ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Враховуючи, що в договорі сторонами встановлено проведення платежів частинами, а саме 20% вартості товару як попередня оплата, 60% - в строк до 01.06.05р., решта 20% - в строк до 01.09.05р., остаточний строк виконання зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі настав саме 01.09.05р. Отже, виходячи із розрахунку Інституту, але враховуючи встановлений договором порядок оплати товару, сума інфляційних нарахувань за період з червня 2005р. по січень 2009р. включно становить 629470грн.79коп. Проценти річних також обчислені Інститутом без урахування умов п.3.2. договору від 21.03.05р., а тому з підстав, викладених вище, сума процентів річних за період з 02.06.05р. по 18.02.09р. становить 136330грн.99коп.
Заперечуючи проти позову в частині стягнення процентів річних Товариство зазначає, що в договорі встановлено інший розмір процентів, а саме 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а тому, за думкою Товариства, вимоги Інституту в частині стягнення трьох процентів річних є безпідставними. Таке твердження Товариства судом до уваги не приймається, оскільки аналіз п.3.4. договору від 21.03.05р. свідчить, що даною умовою встановлено обов'язок покупця сплатити пеню у разі прострочення сплати вартості товару. Проценти річних, які боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора у разі прострочення грошового зобов'язання, за своєю суттю не є пенею, яка застосовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Оскільки в договорі від 21.03.05р. сторонами не передбачений інший розмір процентів, які боржник має сплатити за прострочення виконання грошового зобов'язання, Інститут правомірно вимагає від Товариства сплати трьох відсотків річних, встановлених ст.625 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, позовні вимоги Інституту в частині стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме: з Товариства має бути стягнуто 629470грн.79коп. інфляційних нарахувань та 136330грн.99коп. процентів річних.
Приймаючи до уваги вищевикладене, первісний позов ТОВ „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” підлягає частковому задоволенню.
Зустрічний позов СТОВ „Агропромислова компанія „Злагода” задоволенню не підлягає в повному обсязі, виходячи з наступного:
Заявляючи позов в частині розірвання договору від 21.03.05р., Товариство посилається на істотне порушення Інститутом зобов'язання, яке виявилося у поставці насіння маку з низькими якісними показниками.
Втім, як встановлено судом вище, Товариством не доведено належними та допустимими засобами доказування факту передачі йому насіння маку з посівними якостями нижче, чим зазначено у Сертифікатах на насіння України. Отже, матеріалами справи не підтверджується факт допущення Інститутом істотного порушення договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору від 21.03.05р. за рішенням суду на вимоги однієї із сторін. В зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з Інституту 200660грн., які сплачені Товариством в оплату насіння.
Мотивуючи свої позовні вимоги в частині стягнення з Інституту збитків, Товариство стверджує, що саме внаслідок висіву в 2005р. неякісного насіння маку, сходи на деяких ділянках були відсутні, або сильно зріджені, в зв'язку з чим посіви маку були знищені шляхом дискування. В результаті Товариством урожай маку не отримано, понесені витрати в сумі 2949240грн., зокрема на оплату паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, послуг найманих організацій та інші платежі.
Таким чином, предметом розгляду зустрічного позову є, в тому числі, вимоги про стягнення з Інституту збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.
В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст.217 Господарського кодексу України та ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.
Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки, передбачений також ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи.
Оскільки відшкодування збитків є видом господарсько-правової відповідальності за вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання, то для його застосування необхідна наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, безпосередніх збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а також вини у заподіянні збитків. При цьому, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що у спорах про відшкодування збитків, обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, то позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками.
Обґрунтовуючи у письмових поясненнях (т.4, а.с.8) протиправність поведінки Інституту, позивач зазначає, що саме факт поставки Інститутом неякісного насіння є протиправною поведінкою, оскільки за таке порушення ст.269 Господарського кодексу України встановлюється право покупця стягнути з постачальника штраф.
Проте, як встановлено судом, факт поставки Інститутом неякісного насіння маку матеріалами справи не підтверджується, тобто не доведено порушення останнім договірних зобов'язань, а тому суд приходить до висновку, що в діях Інституту відсутнє господарське правопорушення, яке б призвело до завдання позивачу збитків. Посилання Товариства на результати аналізу насіння №1060/61 від 28.04.05р., проведеного Ніжинською районною державною насіннєвою станцією, судом відхиляється з підстав недопустимості такого доказу для доведення факту неякісності насіння. Також судом не приймається до уваги посилання Товариства на акт обстеження посівів маку у 2005р. по СТОВ „АПК „Злагода” Ічнянського району від 25.06.05р, складеного комісією в складі начальника управління агропромислового розвитку Ніжинської райдержадміністрації та працівників Товариства, оскільки в даному акті відсутні будь-які відомості про здійснення на цих полях посівів маку, отриманого саме на підставі договору від 21.03.05р.
Відповідно до ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 225 ГК України визначено склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також не одержаний прибуток, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Товариством не зазначено які саме збитки має відшкодувати Інститут -реальні збитки та/або не одержані доходи (упущена вигода). При цьому, Товариством не надано мотивованого розрахунку заподіяних, за його твердженням, збитків. Надані Товариством затрати по вирощуванню маку олійного у 2005р., витрати добрив, гербіцидів та ядохімікатів на вирощування маку олійного урожаю 2005р., витрати на оплату праці на вирощування маку олійного урожаю 2005р. за своїм змістом не є розрахунком збитків. За загальними правилами під реальними (прямими) збитками розуміються такі витрати кредитора, які були ним реально понесені саме внаслідок вчинення другою стороною господарського правопорушення. На момент вирішення спору Товариством не надано суду доказів понесення ним реальних витрат в розмірі 2949240грн. саме внаслідок посіву неякісного насіння. Втрачена (упущена) вигода за своєю правовою природою є розрахунковою величиною очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Проте, як зазначено судом вище, факт допущення Інститутом правопорушення не встановлено.
Враховуючи, що в діях Інституту відсутня протиправність поведінки, не може бути й причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою та заподіяними збитками.
Крім того, суд приймає до уваги наступне:
Відповідно до п.24 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в редакції, яка діяла в квітні-травні 2005р., господарська діяльність з культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей, підлягала ліцензуванню.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариством Ліцензія на здійснення господарської діяльності з культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей, отримана лише 28.12.05р. (т.2, а.с.132). Доказів наявності у Товариства ліцензії в квітні-травні 2005р. суду не надано. Отже, на момент здійснення посівів маку Товариство не мало ліцензії на здійснення господарської діяльності з культивування рослин, що містять наркотичні засоби. За таких обставин суд приходить до висновку, що здійснюючи посіви маку без наявності ліцензії, Товариство діяло на власний господарський ризик, в зв'язку з чим відсутні підстави для ствердження про знищення посивів саме в результаті низької якості насіння.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності у діях Інституту протиправної поведінки, в зв'язку з чим відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Інституту та витратами Товариства, суд приходить до висновку про відсутність складових елементів цивільного правопорушення, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Заявлене Інститутом клопотання про застосування позовної давності до вимог Товариства щодо якості насіння судом відхиляється з тих підстав, що права Товариства у спірних правовідносинах не порушені та не підлягають захисту.
Оскільки матеріалами справи спростовується твердження Товариства про поставку інститутом насіння маку олійного неналежної якості, відсутні правові підставі для стягнення з Інституту 293070грн. штрафу, передбаченого ст. 269 Господарського кодексу України. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства про розірвання договору та стягнення збитків, штрафу і повернення сплаченої в оплату товару суми є безпідставними, необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають в повному обсязі.
В зв'язку з частковим задоволенням первісного позову, та відмовою у задоволенні повністю зустрічного позову, судові витрати покладаються на Товариство пропорційно задоволеним вимогам по первісному позову.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з договором про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Як вбачається із копії квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 15.07.07р. ТОВ„АНДІ” було сплачено адвокату Бородовському С.О. 60000грн. на підставі договору про надання послуг правового характеру. Разом з тим, зі змісту договору про надання послуг правового характеру від 15.06.07р., укладеного між ТОВ „АНДІ” і адвокатом Бородовським С.О., та акту приймання-передачі від 15.07.07р. до договору про надання послуг правового характеру не вбачається, що правові послуги надавалися саме з питання стягнення заборгованості зі СТОВ „АПК „Злагода”. Згідно з додатком №1 від 15.06.07р. до договору про надання послуг правового характеру адвокату було доручено здійснити правовий супровід стягнення заборгованості з СТОВ „АПК „Злагода”, в тому числі підготовку та оформлення матеріалів для здійснення судового розгляду спору та представлення інтересів Замовника (Інституту) в господарському суді Чернігівської області. В акті від 15.07.07р. приймання-передачі до договору про надання послуг правового характеру зазначено, що послуги надано у строк з 15.06.07р. до 15.07.07р. Проте, як вбачається із матеріалів справи, позовна заява підписана 20.08.07р., направлена до господарського суду Чернігівської області 25.08.07р. В господарському суді Чернігівської області адвокат Бородовський С.О. інтереси Інституту жодного разу не представляв. Таким чином, суд приходить до висновку, що Інститутом не доведено факту здійснення оплати 60000грн. адвокату Бородовському С.О. за надання правових послуг саме за тим обсягом, який визначений у додатку №1 від 15.06.07р. до договору про надання послуг правового характеру від 15.06.07р. та пов'язаний саме з розглядом цієї справи. В зв'язку з цим суд не знаходить підстав для відшкодування Інституту витрат, понесених на оплату послуг адвоката.
Керуючись Законом України „Про насіння та садивний матеріал”, ст.ст.530,610,611,623,625,651,674,675,692,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216,217,224,225,230,232,265,268,269 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, Ічнянський район. с.Дорогинка, вул..Набережна, 4 (ідентифікаційний код 32121018, р/р 26004300610021 у ВАТ „Банк „Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, м.Івано-Франківськ, вул..Степана Бандери, 62 (ідентифікаційний код 30475140, р/р 26009834 в Райффайзен Банк Аваль м.Івано-Франківськ, МФО 336462) 1246029грн.59коп. боргу, 629470грн.79коп. інфляційних нарахувань, 136330грн.99коп. процентів річних, 20118грн.31коп. державного мита та 111грн.67коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення підписано 2 березня 2009р.
Суддя Т.Г.Оленич