20 травня 2009 р.Справа № 22-а-4798/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Холодній Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Холдинг” на постанову господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року по справі за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Холдинг” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У червні 2008 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (подалі -Полтавське ОВФСЗІ) звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Холдинг” (подалі -ТОВ “Нова Холдинг” ) про стягнення з відповідача 198622,48 грн., з яких: 193.739,98 грн. -адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, 4.882,50 грн. -пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Постановою господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 110.708,56 грн. -адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, 6.287,76 грн. -пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій. В задоволені решти вимог - відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також якщо відповідачем не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Відповідачем не виконані вимоги Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''від 21 березня 1991 року з наступними змінами щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Так, відповідач не створив 8 вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки частково вживав заходи по їх створенню.
Не погоджуючись з постановою суду в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року слід відповідно правил ст. 200 КАС України -залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-П1) від 17.01.2008 року, - середньооблікова численність штатних працівників в 2007 році в становить 477 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, якім відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -5, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на 2007 рік складає 19 особа, фонд оплати праці штатних працівників -6.601,3 тис. грн., щорічна заробітна плата штатного працівника -13.839 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''(далі по тексту -Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 цього Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, з 01 січня 2006 року не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведене, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Наказом Мінпраці України № 420 від 19.12.2005 року затверджено форму звітності № З-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка щомісячно подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.
За матеріалами справи вбачається, що в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року ТОВ “Нова Холдинг” надавало до центру зайнятості звітність по формі № 3-ПН, не зазначаючи в даних звітах про наявність всіх вакансій для працевлаштування інвалідів (19 вакансій, за винятком працюючих в даному місця інвалідів).
Доказів зворотного суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.
Копії листів (а.с. 36-42) на адресу Кременчуцького МЦЗ з проханням направляти для працевлаштування на підприємстві інвалідів, листівки-інформації (а.с. 57-61) також не містять інформації про кількість створених робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Дане, на думку колегії суддів, свідчать про те, що відповідачем не вжито всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2007 році у відповідності до положень Закону, тому, що обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.
При відсутності такої інформації, органи, визначені ст. 18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів'' не можуть скористатися своїми правами.
Колегія суддів зазначає, що штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції. Порушенням, в даному випадку, є саме не працевлаштування відповідачем встановленої для його підприємства кількості інвалідів, а не факт несплати ним штрафних санкцій за недодержання нормативу для працевлаштування інвалідів.
Право позивача порушується у випадку несплати йому у строк до 15 квітня адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт невиконання нормативу не означає, що останні не будуть сплачені. При цьому Закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її період.
Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 “Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, визначає процедуру сплати підприємствами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, приходить до висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги.
Інші доводи, заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п. 3, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Холдинг” -залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді: (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст виготовлений та підписаний 25 травня 2009 року.
З оригіналом згідно.
Суддя -