61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
02 червня 2009 р.Справа № 22-а-4799/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
представників позивача - Антонова Т.М., Гавриленко Т.А., Осадчий А.В.
представника відповідача - Чала О.Д.
прокурора - Сузий О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Господарський суд Полтавської областi від 11.12.2008р. по справі № 10/46-08/5018
за позовом КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
за участю Прокуратури Полтавської області
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000161504/0 від 28.02.2008 року та № 0000161504/1 від 25.04.2008 року про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 6 832 081грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 341 604,05грн.
Постановою господарського суду Полтавської областi від 11.12.2008р. зазначений позов задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28.02.2008 року № 0000161504/0 та від 25.04.2008 року № 0000161504/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 7173685,05грн., в тому числі 6832081грн. основний платіж та 341604,05грн. штрафна (фінансова) санкція.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Полтаві подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1 ст. 86 КАС України.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники відповідача та прокуратури вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2007 р. Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" подало до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на прибуток за 2006 рік (вх. № 264236), у рядку 01.6 якої задекларовано 33 218 820,00 грн. валового доходу у вигляді інших доходів.
14.12.2007 р. Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" подало до ДПІ у м. Полтаві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік (вх. № 208651), яким зменшив рядок 01.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2006 рік на 31 000 000,00 грн..
За результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік по Комунальному підприємству Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", що набрали форму акту від 21.02.2008 р. № 11/15-558(03361661), ДПІ у м. Полтаві констатувала порушення з боку платника пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено валові доходи по податковій декларації з податку на прибуток за 2006 рік на 31 млн. грн. та занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації за 2006 рік на 6 832 081,00 грн..
Результатом цього висновку стало визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 7 173 685,05 грн., в тому числі 6 832 081,00 грн. основний платіж та 341 604,05 грн. штрафна (фінансова) санкція, за спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 28.02.2008 р. № 0000161504/0.
При цьому відповідач посилається на те, що отримана у жовтні 2006 року позивачем субвенція з Державного бюджету України в сумі 31 млн. грн. відповідно до ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються органами місцевого самоврядування, повинна бути включена до складу валового доходу платника.
Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу та оскаржив дане податкове повідомлення-рішення у адміністративно-апеляційному порядку, за результатами якого скарга платника залишена без змін, спірне податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення від 25.04.2008 р. № 0000161504/1.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України", у відповідності до приписів якої органи державної податкової служби наділені правом в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків) та відсутності у відповідача повноважень за результатами проведення камеральної перевірки на виявлення інших, ніж арифметичні та методологічні, помилок поданого уточненого розрахунку податкових зобов'язань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем при проведенні спірної перевірки вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" та недоведеність відповідачем у порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає, серед іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Поняття «дохід» безпосередньо не визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Разом із тим, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пунктом 1.43 статті 1) передбачено можливість субсидіарного застосування для тлумачення положень зазначених нормативних актів термінологічного апарату інших законів із питань оподаткування. Відтак, визначення понять, наведені в інших законах з питань оподаткування, можуть застосовуватися для цілей Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині, що не суперечить останньому.
За таких обставин тлумачення поняття «дохід», що вживається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» як складова визначення господарської діяльності, повинно здійснюватися з використанням норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який безпосередньо містить поняття доходу.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» поняття дохід включає в себе, зокрема, суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. В цій частині поняття «дохід», визначене Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», кореспондується з нормою пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка передбачає, що дохід може бути одержаний в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах".
Отже, поняття «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються особою у власність чи нараховуються на її користь і мають вартісне вираження.
З урахуванням положень пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, колегія суддів зазначає, що доход є однією з ознак здійснення особою господарської діяльності.
У відповідності до п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України субвенція - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, субвенція з Державного бюджету позивачем отримана у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року "Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення".
Аналіз змісту зазначеної постанови дає змогу дійти висновку про надання субвенції з метою погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення.
У відповідності до п. 4 Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року, обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.
Отримані в межах зазначеної субвенції грошові кошти згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року підлягали перерахуванню контрагентам позивача на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості.
З урахуванням системного аналізу чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини між позивачем та його контрагентами виникли не з приводу здійснення позивачем своєї господарської діяльності, направленої на отримання доходу, а з приводу погашення Державою боргу у вигляді перерахування з державного бюджету субвенції на погашення заборгованості минулих років.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими дії відповідача щодо включення суми субвенції, отриманої позивачем в межах постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року, до складу валового доходу підприємства, а тому і безпідставне нарахування податку на прибуток на суму субвенції.
У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, серед іншого, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
З метою виконання зазначених функцій державній податковій інспекції у відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" надано право в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
У відповідності до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 14.12.2007 р. Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" подало до ДПІ у м. Полтаві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік, що не суперечить чинному законодавству. Зазначеним уточненням позивач зменшив рядок 01.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2006 рік на 31 000 000,00 грн.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції відповідачем 21.02.2009 року проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік по КП "Полтававодоканал", результати якої викладені у відповідному актів № 11/15-558.
З зазначеного акту вбачається, що при перевірці були використані наступні документи: декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року, декларація з податку на прибуток за 2006 рік; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік, акт від 20.07.2007 р. про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року, пояснення до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік та дані АІС "Облік податків і платежів" по податку на прибуток.
У відповідності до п. "в" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.2006 р. № 766 затверджено Методичні рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток.
Згідно даного наказу документальна невиїзна (камеральна) перевірка з питань визначення достовірності нарахування податку на прибуток, від'ємного значення об'єкта оподаткування - це перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання. У разі виявлення в ході перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, відповідальна особа державного податкового органу складає акт про результати проведення перевірки податкової звітності (далі - акт) за формою, що наводиться у додатку 6 до цього Порядку.
У відповідності до зазначених Методичних рекомендацій основними задачами (напрямами) камеральної перевірки є:
перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків по податках, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок);
перевірка своєчасності представлення розрахунків по податках до податкового органу; логічний контроль (перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, порівняння звітних показників з показниками попереднього звітного періоду);
перевірка узгодженості показників, що повторюються в податкових деклараціях і розрахунках;
попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.
Порядок камеральної перевірки декларацій з податку на прибуток визначений у додатку 1, рекомендації щодо документальних невиїзних перевірок уточнених розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок визначені у п. 5 цього додатку.
При цьому даними Методологічними рекомендаціями вказано, що при камеральній перевірці уточненого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в обов'язковому порядку використовуються дані декларації, показники якої виправляються.
Якщо в ході камеральної перевірки виникають питання достовірності окремих звітних показників або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкової дисципліни, підрозділи оподаткування юридичних осіб можуть одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з цих питань, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
Враховуючи, що за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем не виявлено арифметичних або методологічних помилок уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття податкового повідомлення - рішення за результатами такої перевірки з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 28.02.2008 року № 0000161504/0 та від 25.04.2008 року № 0000161504/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 7173685,05грн., в тому числі 6832081грн. основний платіж та 341604,05грн. штрафна (фінансова) санкція, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання таких рішень недійсними є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Господарський суд Полтавської областi від 11.12.2008р. по справі № 10/46-08/5018 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2009 р.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.