61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 лютого 2009 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шимова С.О.
за участю представників сторін:
позивача - Фоменко Ю.М.
відповідача - Пліска І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 11.12.2008р. по справі № 16/618-08
за позовом Приватного підприємства "ЮМО"
до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми
про визнання рішення нечинним,
Приватне підприємство «ЮМО» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, в якому просило визнати нечинним рішення № 679 від 07.10.2008 року, прийняте начальником управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми Занченком А.Г. про застосування до позивача фінансових санкцій в загальній сумі 1237,35грн.
Також Приватне підприємство «ЮМО» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, в якому просило визнати нечинним рішення № 679 від 07.10.2008 року, прийняте начальником управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми Занченком А.Г. про застосування до позивача фінансових санкцій в загальній сумі 1029,64грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.11.2008 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.
Постановою господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 07.10.2008 року № 678 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків та рішення № 679 від 07.10.2008 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків. Відшкодовано з Державного бюджету України ПП "ЮМО" 3,40грн. витрат по сплаті судового збору.
На зазначену постанову суду Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, просить постанову суду першої інтонації скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної інстанції відповідач посилається на ст. ст. 18, 19, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 837, 901 Цивільного кодексу України.
Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми.
Відповідно до свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.
Відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду за період з 01.10.2002р. по 01.08.2008р, про що складено акт № 152/3-19 від 18.09.2008р.
У висновку до акту перевірки № 152/3-19 від 18.09.2008р. зазначено порушення позивачем п.6 ч.2 ст. 17, ст. 19, ч.2 ст.20 та п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.4.1, п.4.2, п.4.4 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, а саме факти несвоєчасної сплати авансових платежів із страхових внесків у 2007 -2008 роках.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 07.10.2008р. за №678 та за № 679 про застосування до позивача фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем працівникам підприємства аванси заробітної плати не виплачувались, то і відповідно підприємство позивача не повинно сплачувати авансові страхові платежі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішень відповідача щодо застосування по позивача фінансових санкцій.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
01.01.2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; зміна умов і норм щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У відповідності до статті 14 цього Закону страхувальниками є, серед іншого, роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачуватись у порядку та строки, визначені п.1 ст.19, ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. за № 64/8663.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для підприємства позивача є календарний місяць. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період страхові внески підлягали нарахуванню позивачем з вартості наданих позивачу послуг за договорами про надання послуг.
Проаналізувавши зміст зазначених договорів, колегія суддів вважає, що за своїм змістом вони є договорами про виконання робіт, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з суми сплачених за вказаними договорами грошових коштів позивач не повинен сплачувати страхові внески.
При цьому колегія суддів виходила з того, що послуги характеризуються тим, що мають нематеріальний характер. Для послуг характерним є те, що вони тісно пов'язані з особою виконавця та процесом виконання ним певних дій або здійснення певної діяльності. Це означає, що послуга існує тільки тоді, коли вона надається. У цьому полягає різниця між послугами та результатами робіт, стосовно яких виникають договори підрядного типу. Для останніх важливим є не процес, а саме результат дії - складання технічної документації, будівництво підземного газопроводу тощо. Послуги, навпаки, не мають результату, який мав би окремий уречевлюваний вигляд, матеріальне втілення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми рішень про застосування до позивача фінансових санкцій з порушенням норм чинного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допустив порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, колегія суддів скасовує постанову суду з прийняттям нового рішення, яким відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми задовольнити.
Постанову Господарський суд Сумської областi від 11.12.2008р. по справі № 16/618-08 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову Приватного підприємства "ЮМО" до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання рішення нечинним відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 23.02.2009 р.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.