ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
17:00
02.02.2009 р. № 14/377
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Кукуєти Людмили Іванівни, Колючок Олександра Ілліча
від відповідача: Азральян Світлани Миколаївни
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
провизнання нечинною постанови
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 лютого 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернулось до суду з позовною заявою до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною постанови від 07 листопада 2008 року №001750/п про накладання стягнень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі актів перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів Головного Тернопільського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №000566, Житомирського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 19 червня 2008 року №05492, Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 23 червня 2008 року №001229, Хмельницького обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №000552, територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області -управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №1598, Івано-Франківського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №0457, Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим від 20 червня 2008 року №00008255, Управління у справах захисту прав споживачів у Закарпатській області від 20 червня 2008 року №009908, Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 24 червня 2008 року №00011876 винесено постанову про накладання стягнень від 07 листопада 2008 року № 001750/п, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 85 гривень.
Позивач зазначив, що він укладає договори із споживачами за формою, визначеною Типовим договором про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 липня 1999 року №10 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 серпня 1999 року (далі - Типовий договір). Позивач вважає, що умови, які визначені в Типовому договорі є обов'язковими в силу статті 179 Господарського кодексу України та статті 628 Цивільного кодексу України. Після прийняття Закону України «Про телекомунікації»та затвердження Постановою Кабінету міністрів України від 09 серпня 2005 року №720 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, умови Типового договору застосовуються в частині, що не суперечать даним законодавчим актам. Крім того, позивач вважає, що скасування Типового договору або приведення його умов у відповідність до діючого законодавства України не належить до компетенції позивача. Основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг встановлюються Національною комісією з питань регулювання зв'язку. Тому робота по приведенню Типового договору у відповідність до чинного законодавства повинна бути проведена Національною комісією з питань регулювання зв'язку шляхом розроблення основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг. Позивач звертає увагу на те, відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у всіх місцях продажу телекомунікаційних послуг та у куточках споживачів позивачем розміщено повну інформацію щодо порядку отримання та надання телекомунікаційних послуг, чим забезпечено належне інформування споживачів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечував з посиланням на те, що в ході перевірок філій відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»органами захисту прав споживачів встановлено укладення договорів про надання послуг електрозв'язку, які містять посилання на акти законодавства, що втратили чинність, зокрема Закон України «Про зв'язок», «Правила користування місцевим телефонним зв'язком», «Правила користування міжміським та міжнародним зв'язком». Крім того, у договорах про надання послуг електрозв'язку зазначена норма яка встановлює обов'язок надсилати споживачеві у разі несплати заборгованості понад один місяць письмове попередження про призупинення надання послуг, якщо заборгованість не буде погашено протягом місяця. Попередження вручається споживачеві під розписку. Пунктом 110 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720 передбачено, що у разі не оплати отриманих послуг в установлений строк абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку плати. Окрім цього, відповідач також звертає увагу на те, що пункти 2.2.4 та 2.2.5 договорів про надання послуг електрозв'язку також суперечать пункту 110 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. Тобто на думку відповідача фактично зі споживачами укладаються типові договори про надання послуг електрозв'язку, які містять завідомо неправдиву інформацію для споживачів.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №013450 зареєстровано у Шевченківській районній міста Києва державній адміністрації 15 грудня 1993 року, ідентифікаційний код 21560766.
Видами діяльності за класифікацією видів економічної діяльності згідно довідки №7870/07 є діяльність зв'язку; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; професійно-технічна освіта; послуги з організації подорожувань.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про телекомунікації», дія Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.
Пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про зв'язок»та Постанову Верховної Ради України від 16 травня 1995 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про зв'язок».
Закон України «Про телекомунікації»встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій. Стаття 2 зазначеного Закону визначає його мету як забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захисту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави.
Стаття 6 Закону України «Про телекомунікації»визначає основні принципи діяльності у сфері телекомунікацій, серед них є такі принципи, як доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті; забезпечення доступу споживачів до інформації про порядок отримання та якість телекомунікаційних послуг; ефективність, прозорість регулювання у сфері телекомунікацій.
Згідно пунктів 2 та 4 статті 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.
Разом з тим, судом враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98, термін «законодавство»треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
З огляду на викладене, Типовий договір не охоплюється терміном «законодавство».
Таким чином, типові умови господарських договорів, затверджені Кабінетом Міністрів України чи уповноваженими ним органами виконавчої влади носять рекомендаційний характер.
Як зазначили сторони, позивач укладає договори про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, відповідно до Типового договору про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 липня 1999 року №10 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 серпня 1999 року. Даний наказ було винесено на виконання доручення прем'єр-міністра України від 06 березня 1999 року до Указу Президента України від 26 лютого 1999 року №219/99 «Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації», рішення спільної колегії Держспоживзахисту і Держкомзв'язку України та з метою удосконалення порядку надання послуг електрозв'язку.
Представник позивача не заперечив наявності у договорах, які укладаються на основі Типового договору, посилань на Закон України «Про зв'язок», який на даний час втратив чинність, мотивуючи тим, що листом Державного департаменту питань зв'язку та інформатизації України Міністерства транспорту та зв'язку України від 23 січня 2006 року №302/2-03-27 вказується на використання Типового договору при укладенні та переоформленні договорів зі споживачами у теперішній час. У листі також зазначається, що порядок припинення надання телекомунікаційних послуг у зв'язку з їх не оплатою споживачем має відбуватись відповідно до вимог пункту 110 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Таким чином судом встановлено, що при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, позивач викладає їх зміст відповідно до умов Типового договору, і містить посилання на законодавство, яке втратило чинність з прийняттям Закону України “Про телекомунікації”.
Посилання позивача на обов'язковість згаданого Типового договору, спростовується нормами чинного законодавства, оскільки згідно із статтею 179 Господарського кодексу України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже, позивач вправі конкретизувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг із споживачами та вносити інші умови до такого господарського договору, зокрема, щодо приведення у відповідність з Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
На підставі актів перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів Головного Тернопільського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №000566, Житомирського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 19 червня 2008 року №05492, Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 23 червня 2008 року №001229, Хмельницького обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №000552, територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області -управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №1598, Івано-Франківського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 20 червня 2008 року №0457, Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим від 20 червня 2008 року №00008255, Управління у справах захисту прав споживачів у Закарпатській області від 20 червня 2008 року №009908, Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 24 червня 2008 року №00011876, встановлено відсутність у типових договорах про надання послуг електрозв'язку, які укладаються із споживачами необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо кінцевого терміну оплати заборгованості за телекомунікаційні послуги.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»до відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»постановою від 07 листопада 2008 року № 001750/п застосовано штраф у розмірі 85 гривень.
Враховуючи, що позивачем зі споживачами укладаються договори, які не містять доступної, достовірної та необхідної інформації, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв обґрунтовано та в межах чинного законодавства.
Посилання позивача на те, що у куточках споживачів позивачем розміщено повну інформацію щодо отримання та надання телекомунікаційних послуг не приймаються до уваги, оскільки послуги позивач надає споживачам саме на підставі укладених договорів, які містять неповну та недостовірну інформацію стосовно умов, зазначених вище та посилання на нечинні нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.