61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 травня 2009 р. Справа № 22-а-2046/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.
представника відповідача - Грисенко С.С.
прокурора - Савицький Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Господарський суд Полтавської областi від 14.10.2008р. по справі № 1844-9/205
за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
за участю прокуратури Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000482310/0 від 23.07.2007 року,
Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.07.2007 року № 0000482310/0, за яким Дочірньому підприємству «Полтавський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1420241грн., в тому числі 946724грн. основний платіж та 473517грн. штрафна (фінансова) санкція
Постановою господарського суду Полтавської області від 14.10.2008 року по справі № 9/205 зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.07.2007 року № 0000482310/0 в частині визначення Дочірньому підприємству «Полтавський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1420041грн., в тому числі 946694грн. основний платіж та 473347грн. штрафна (фінансова) санкція.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою, ДПІ у м. Полтаві подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів абз. 11 пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наказ Державного казначейства України від 04.11.2004 року № 194 «Про затвердження Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету», п. 1 ст. 69, п. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та прокуратури, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за висновками виїзної планової перевірки ДП "Полтавський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р., що набрали форму акту № 1281/23-8/32017261 від 09.07.2007 р., відповідач констатував порушення боку останнього пп. 7.2.1, пп.. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме :
- включення до складу податкового кредиту грудня 2006 року 919 889,50 грн. податку на додану вартість сплаченого в ціні обладнання, придбаного за рахунок капітальних трансфертів, що мають цільове призначення;
включення до складу податкового кредиту квітня 2005 року 2 205,20 гри. податку на додану вартість сплаченого в ціні робіт по реконструкції кімнати відпочинку, придбаних від приватного підприємця Комендантової О.В.;
- включення до складу податкового кредиту грудня 2006 року 24 599,26 грн. податку на додану вартість сплаченого в ціні послуг по навантаженню та перевезенню піску, придбаних від ТОВ "Євроспецмаш-Нагель" ;
- включення до складу податкового кредиту липня 2005 року 30,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні дверного блоку, придбаного від ПП "Будівельник".
Результатом даних висновків стало визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 420 241,00 грн., в тому числі 946 724,00 грн. основний платіж та 473 517,00 грн. штрафна (фінансова) санкція за спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 23.07.2007р. № 0000482310/0.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець не ставить право платника на податковий кредит з податку на додану вартість у залежність від джерела надходження коштів, якими оплачуються придбані основні фонди чи інші товарно-матеріальні цінності, а тому платник за умови наявності податкової накладної та мети подальшого використання придбаних основних фондів чи інших товарно-матеріальних цінностей в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності має право на податковий кредит.
Щодо включення до складу податкового кредиту квітня 2005 року 2205,20грн. податку на додану вартість сплаченого в ціні робіт по реконструкції кімнати відпочинку, суд першої інстанції зазначив, що понесені позивачем витрати на ремонт зазначеної кімнати пов'язані з власною господарською діяльністю останнього, а тому включені до складу податкового кредиту правомірно.
Включення до податкового кредиту грудня 2006 року 24599,26грн. ПДВ, сплаченого в ціні придбання транспортних послуг від ТОВ "Євроспецмаш-Нагель", суд першої інстанції з посиланням на отримання позивачем від свого контрагента оригіналу податкової накладної № 0004/06 від 11.12.2006 року та сплату за отримані послуги в безготівковому порядку визнав також правомірним.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено відсутність порушення позивачем правил оподаткування, немає законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 473347грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає, серед іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
При цьому колегія суддів зауважує, що дотації та субсидії слід відрізняти від капітальних трансфертів.
Так, капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення податкових вимог, а передбачені на придбання капітальних активів, компенсації витрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер. Зазначені кошти мають цільове призначення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що, оплативши придбання обладнання за рахунок коштів Державного бюджету, позивачем самостійно не понесено ніяких витрат, однак податок на додану вартість сплачений в ціні цього обладнання включений до складу податкового кредиту, що призвело до подвійного використання бюджетних коштів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2006 року суми податку на додану вартість в розмірі 919 889,50грн., сплаченого в ціні товару, придбаного за рахунок наданих позивачеві капітальних трансфертів.
У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" однією з умов включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду є придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 7.2.6. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені п. 7.2.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити, серед іншого, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем до податкового кредиту за квітень 2005 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 2205,20грн. по податковій накладній № 3 від 31.03.2005 року, виписаною приватним підприємцем ОСОБА_1 , яка не містить опису виконаних робіт.
Посилання суду першої інстанції на детальний перелік робіт, виконаних приватний підприємцем ОСОБА_1, який міститься у акті приймання-передачі виконаних робіт, не підтверджує правильність заповнення податкової накладної у відповідності до вимог п. 7.2.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про використання результату зазначених послуг (реконструкція кімнати відпочинку) у межах господарської діяльності позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтоване включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2005 року суми податку на додану вартість в розмірі 2205,20грн. по податковій накладній № 3 від 31.03.2005 року, виписаній приватним підприємцем ОСОБА_1
У відповідності до 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ "Євроспецмаш - Нагель" 14.03.2006 року укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого позивачем отримано послуги з завантаження та перевезення піску з кар'єру "Триби" на загальну суму 147595,58грн., у тому числі ПДВ 24599,26грн.
Зазначену суму податку на додану вартість позивачем на підставі податкової накладної № 0004/06 від 11.12.2006 року включено до складу податкового кредиту за грудень 2006 року.
При цьому, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Євроспецмаш - Нагель" зареєстровано у якості юридичної особи 29.06.2006 року, зареєстровано платником податку на додану вартість лише 27.07.2006 року.
У відповідності до листа ДП "Полтавський лісгосп" від 12.06.2007 року кар'єр "Триби" на протязі 2005 - 2006 років не використовувався для видобування піску, що свідчить про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Євроспецмаш - Нагель", однак зазначений доказ необґрунтовано не прийнятий судом першої інстанції до уваги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2006 року сум податку на додану вартість по податковій накладній № 0004/06 від 11.12.2006 року, отриманій від ТОВ "Євроспецмаш - Нагель".
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 23.07.2007 року № 0000482310/0 в частині визначення Дочірньому підприємству «Полтавський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1420041грн., в тому числі 946694грн. основний платіж та 473347грн. штрафна (фінансова) санкція, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним та його скасування є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.
Постанову Господарський суд Полтавської областi від 14.10.2008р. по справі № 1844-9/205 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000482310/0 від 23.07.2007 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 18.05.2009 р.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.