61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 березня 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.
за участю представників сторін:
позивача - Василинич О.А.
відповідача - Онищенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2008р. по справі № 2-а-3633/08
за позовом ВАТ " Автрамат"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Автрамат», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 18.02.2008 року № 0000030840 про зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 2387,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2008р. по справі № 2-а-3633/08 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000030840 від 18.02.2008 року про зменшення ВАТ "Автрамат" суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 2387,00 грн.
Відповідач з даною постановою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушено ч.1 ст.159 КАС України, п.п.7.4.3, п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2008р. по справі № 2-а-3633/08 та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.
Позивач заперечень на апеляційну скрагу не надав, уповноважений представник в судовому засіданні зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, постанову залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. Під час перевірки було встановлено, що Відкрите акціонерне товариство „АВТРАМАТ" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації - 17.07.1998 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 002069.
Відповідно до довідки № 642 від 18.05.2005 року ВАТ „АВТРАМАТ" як платник податків, борів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові з 11.09.2000 року за №131.
Згідно свідоцтва № 30007058 про реєстрацію платника податку на додану вартість ВАТ Автрамат" з 14.09.2000 року є платником податку на додану вартість.
14.02.2008 року СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ "Автрамат" з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, про що складено відповідний акт №330/40-027/00236027 від 14.02.2008 року.
За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення ВАТ "Автрамат" суми податкового кредиту у грудні 2007 року на суму 2387,00 грн. за рахунок визначення обсягів реалізації по операціям, які звільнені від оподаткування.
На підставі акту перевірки начальником СДПІ ВПП у м. Харкові Г.М.Феденко винесено податкове повідомлення-рішення №0000030840 від 18.02.2008 року, яким відповідно до п.п. 7.7.7 "б" п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з посиланням на порушення позивачем пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування за грудень 2007 року ВАТ "Автрамат" було зменшено на 2387,00 грн.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, відповідачем встановлено порушення підпункту 7.4.3, підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) ВАТ "Автрамат".
Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи зі змісту п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення право платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, при настанні першої з наведених подій у позивача виникає право на податковий кредит. З огляду на це, та враховуючи норми п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит обчислюється платником в податковому періоді, на який припадає придбання (виготовлення) товарів (послуг), в залежності від мети його придбання.
Так, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З наданих позивачем пояснень та копій Наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства №1 від 04.01.2005, який діяв в 2007 році відповідно до Наказу №1 від 09.01.2007р., а саме п. 2.11, встановлено, що розрахунок браку здійснюється на ВАТ "Автрамат" по фактичним витратам, тобто оприбуткування металобрухту, що утворився внаслідок списання зношеного обладнання, інструменту або як відходи виробництва, здійснюється в момент його фактичного утворення, а не в момент придбання товарів (послуг).
Таким чином, під час обчислення податкового кредиту при придбанні товарів ВАТ "Автрамат" не володіє інформацією щодо частки утворюваного в подальшому металобрухту.
Слід зазначити, що підпунктом 4.2 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Однак, відповідач під час перевірки не встановив жодної господарської операції по передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, не встановив які саме товари передавалися у межах балансу, не послався на жодний первинний документ, який фіксував би таку передачу. Також відповідач не встановив жодного виду діяльності, жодної операції, які можливо було би кваліфікувати як невиробниче використання придбаних товарів.
Таким чином, відповідач припустився порушення приписів пп. 2.3.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом №327 від 10.08.2005 р. Згідно з наведеною нормою, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Так, утворення відходів під час виробництва продукції є невід'ємною складовою процесу виробництва. При цьому Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодного застереження щодо відсутності права на валові витрати по матеріальним цінностям -відходам, що утворилися у процесі виробництва.
Згідно з п. 11, 12 „Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати"", затвердженого Наказом Мінфіну України №318 від 31.12.1999 р., собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Таким чином, до складу прямих матеріальних витрат, а відповідно і до виробничої собівартості продукції, включається у повному обсязі вартість сировини та основних матеріалів. Не включається до складу витрат лише зворотні відходи.
Наданими до матеріалів справи документами, а саме: копіями видаткових накладних, приймально-здавальними актами, податковими накладними, довіреностями, підтверджено, що фактично у процесі виробничої діяльності позивача утворюються відходи у вигляді металобрухту, який в подальшому реалізується, що призводить до виникнення доходу, а відповідно податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів. Тобто відходи ще раз беруть участь у господарський діяльності - призводять до виникнення доходів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що товарно-матеріальні цінності не використовуються у виробництві позивача.
У зв"язку з чим, застосування податковим органом до підприємства позивача положення п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ є неправильним і може привести до подвійного оподаткування.
Згідно з ст. 19 Конституції України, п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може діяти лише у межах та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок доведення правомірності свого рішення покладено на відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Відповідач не надав доказів того, що позивач в момент обчислення податкового кредиту за звітний період придбання товарів (послуг), частково використаних в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, допустив порушення норм законодавства та завищення сум податкового кредиту та не навів норму Закону, якою б встановлювався порядок та спосіб здійсненого СДПІ ВПП у м. Харкові у спірних правовідносинах розрахунку обчислення коефіцієнту частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу в звітному періоді.
За таких обставин, запропонований відповідачем в Акті перевірки та в поясненнях розрахунок обчислення коефіцієнту частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу в звітному періоді, на який припадає реалізація металобрухту ВАТ "Автрамат", згідно якого коригується податковий кредит в поточному періоді, виходячи з ціни реалізації металобрухту, не ґрунтується на законодавчих актах і є таким, що не підлягає застосуванню.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості посилання відповідача в акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на порушення ВАТ "Автрамат" п.7.4.3 ст.7, підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", оскільки при проведенні перевірки податковим органом було обчислено лише коефіцієнт оподатковуваних операцій певного звітного періоду без встановлення чи існувала умова, для застосування п.п. 7.4.3 (часткове використання придбаного товару), без визначення суми податкового кредиту, сформованого при придбанні цього товару, та з помилковим обрахуванням частки використання цього товару в оподаткованих операціях .
Крім того, в податковому роз'ясненні від 05.06.2008 року, лист №5658/6/16-1515-20 ДПА України надає роз'яснення щодо розподілу податкового кредиту по придбаному металу. Так, у разі, якщо в результаті виробництва утворюється металобрухт, який реалізується, згідно якого в даному випадку слід застосовувати п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, а саме: якщо в подальшому товари починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання.
Таким чином, позиція податкових органів в даному випадку є неоднозначною.
Відповідно до п.4.4.1 п.4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови правильно встановлено обставини справи та ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2008 р. по справі №2-а-3633/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис)
(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.
Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2009 р.