ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04.06.2009 р. № 14/332
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Качура І.А. та Мазур А.С., при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Гаврищука Андрія Володимировича
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про часткове скасування постанови Кабінету Міністрів України та зобов'язання вчинити дії,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 незаконною і такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати абзац другий пункту 2 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 незаконним і таким, що не відповідає Конституції України та Законам України, а також зобов'язати Кабінет Міністрів України внести зміни до зазначеного пункту і встановити відповідну компенсацію на рівні прожиткового мінімуму доходів громадян.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 46 Конституції України, відповідно до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та зазначив, що перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації з 31.03.2008 і доглядає громадянку похилого віку, яка потребує стороннього догляду.
Відповідач проти позову заперечував з посиланням на правомірність оскаржуваного нормативно-правового акту, який прийнятий Кабінетом Міністрів України в межах його повноважень. Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Статтею 7 Закону України «Про соціальні послуги»передбачено, що вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги призначаються та виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Під час судового розгляду справи відповідач посилався на порушення позивачем строків звернення до суду та наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог також з цієї підстави.
У справі проведено попереднє судове засідання, за наслідками якого відповідача, відповідно до частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язано опублікувати оголошення про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги»в судовому порядку.
Оголошення було здійснено у Офіційному віснику України від 2.02.2009 №5.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 (далі за текстом - Постанова) затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі за текстом -Порядок), яким передбачено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Відповідно до пункту 2 Порядку компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи;
10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам II групи та дітям-інвалідам;
7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаним такими в порядку, затвердженому МОЗ.
Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до довідки Білоцерківського районного управління праці та соціального захисту населення від 23.02.2009 №11-1/719 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні і отримує компенсаційну виплату за надання соціальних послуг відповідно до Постанови в розмірі 66,90 грн. за період з 31.03.2008 по 28.03.2009.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Враховуючи, що оскаржувані приписи Постанови застосовано до позивача з березня 2008 року, а також строк звернення його до суду, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, суд враховує, що організацію, повноваження та порядок діяльності Кабінету Міністрів України було встановлено Законом України від 21.12.2006 №514-V «Про Кабінет Міністрів України»(втратив чинність з дня опублікування Закону України від 16.05.2008 №279-VI «Про Кабінет Міністрів України»в Офіційному віснику Президента України, 2008, №17).
Відповідно до положень цього Закону Кабінету Міністрів України надані повноваження, зокрема, у сферах забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Статтею 53 Закону України від 21.12.2006 №514-V «Про Кабінет Міністрів України»визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Суду пред'явлено копії документів, що підтверджують проходження встановленої процедури прийняття Постанови, а саме: довідка про результати доопрацювання проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги»; витяг з протоколу №4 засідання Урядового комітету соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку від 10.02.2004; висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Постанови; пояснювальна записка Міністерства праці та соціальної політики України до проекту Постанови.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»визначає, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно статті 17 зазначеного Закону до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги»визначено, що соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 7 Закону України «Про соціальні послуги»вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги призначаються та виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України «Про соціальні послуги», зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.
Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що законодавець в даному випадку не відносить компенсаційні виплати, визначені Порядком до соціальних виплат, які є основним джерелом існування. Виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій, що унеможливлює застосування до неї положень частини третьої статті 46 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 добровільно зробив свій вибір в користь надання соціальних послуг громадянці похилого віку, будучи працездатною особою та не перебуваючи на обліку у центрі зайнятості.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної Постанови діяв обґрунтовано та в межах чинного законодавства.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя Літвінова А.В.
Судді Качур І.А. Мазур А.С.
Постанову виготовлено в повному обсязі 09 червня 2009 року