61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 лютого 2009 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
при секретарі судового засідання Баглаєнко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин, Сумська область на постанову Господарський суд Сумської областi від 17.07.2008р. по справі № АС 12/234-08
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин, Сумська область
до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин
про стягненя 1 701 грн. 29 коп.,
Позивач звернувся до суду з позовом та після його уточнення просив стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин борг в сумі 1848,60 грн. витрат, здійснених гр.Коверзі Г.П. як довіреній особі по особовій справі потерпілого Несторенко В.О., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також просив зобов'язати відповідача включити відповідні витрати до відшкодування в наступних періодах.
Постановою господарського суду Сумської області від 17.07.2008 р. по справі №АС 12/234-08 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з даною постановою суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 17.07.2008 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає право, при відповідному зверненні громадян, призначити пенсію по трудовому каліцтву та п.3 ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає призначення пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворвання, які спричинили втрату працездатності" з розумінням подальшого відшкодування наведеної пенсії. Також вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Також позивач просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника УПФУ в м.Лебедин.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальникка, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду України здійснюється лише на централізованому рівні. Просить залишити постанову господарського суду від 17.07.2008 р залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що гр. Несторенко В.О., працюючи на підприємстві, отримав трудове каліцтво, внаслідок чого його визнано інвалідом ІІ групи, що підтверджується актом за №1 про нещасний випадок на виробництві а.с.30-34). Зазначені обставини ніким зі сторін не оспорюються.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (надалі по тексту -Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
Згідно зі статтею 25 Основ одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
Обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.
При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
У пункті “а” статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI “Прикінцеві положення” Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”: відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом (абзац третій).
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як зазначено в абзаці сьомому того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці”, які ліквідуються.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.
“Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 р. № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Також, викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України. У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції невірно дійшов висновку, що органи Пенсійного фонду не надано право звертатись до суду з позовом про стягнення витрат з відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Отже, позовні вимоги УПФУ в м.Лебедин в частині стягнення з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин 1848, 60 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті постанови були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування цієї постанови та прийняття нової про часткове задоволення позову.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включати відповідні витрати до відшкодування в наступних періодах слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень. Тобто, завданням адміністративного судочинства є захист від порушень, які вже настали. А як вбачається з позовних вимог, позивач фактично просить зобов'язати відповідача здійснювати в майбутньому витрати до відшкодування, тобто просить захистити від порушень, яких ще не було. На підставі чого, слід відмовити в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача включати відповідні витрати до відшкодування в наступних періодах.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лебедин борг в сумі 1848,60 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин задовольнити частково.
Постанову Господарський суд Сумської областi від 17.07.2008р. по справі № АС 12/234-08 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України в м.Лебедин (адреса: вул.К.Маркса, 12,кімн.19, м.Лебедин, Сумська область, 42200, р/р 37173001000290 в Управлінні державного казначейства у м.Суми, МФО 837013, код ЄДРПО 24016431) на користь Управління Пенсійногго фонду в м.Лебедин (адреса:вул.К.Маркса, 12, м.Лебедин, Сумська область, 42200, п/р 2560822312 в Лебединському відділенні №3233 ВАТ "Ощадний банк України", МФО 337687, код 22590083) витрати здійснені гр.Коверзі Г.П., як довірені особі по особовій справі потерпілого Несторенко В.О., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з червня 2007 р. по травень 2008 року в сумі 1848, 60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
Повний текст постанови виготовлений 09.02.2009 р.