61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 березня 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському р-ні м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 15.08.2008р. по справі № 2-а-2321/08
за позовом ТОВ "ТП "Вімар"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському р-ні м. Харкова
про скасування додаткового повідомлення-рішення,
Позивач ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»» звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 001362200/0 від 24.12.2007 року в частині нарахування пені в розмірі 198 911 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008р. по справі №2-а-2321/08 позов було задоволено та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 001362200/0 від 24.12.2007 року скасовано в частині нарахування пені в розмірі 198 911 грн.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008р. по справі №2-а-2321/08 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі направлення було проведеного виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельного підприємства «Вімар»» за період 14.06.2007 року по 17.12.2007 року, за результатами якої було складено акт від 20.12.2007 року за № 9861/22-00/33205617, в якому зроблені висновки про несвоєчасне надходження товару по імпортним договорам, чим порушено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994р., якою передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь начальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ. Порушення резидентами зазначеного 90-денного терміну тягне за собою, відповідно до ст.4 цього Закону, нарахування пені у розмірі 0,3% від суми недоотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) за кожен день прострочення.
Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»» частково сплатило суму нарахованої пені у розмірі 11686,0 грн.
ТОВ «ТП «Вімар», як комітент за договорами комісії №№ 2205/01 від 22.05.07 р., 01/2405 від 24.05.07 р , 02/1906 від 19.06.07р., 1807/02 від 18.07.07 р., 3007/1 від 30.07.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 р., а також як субкомісіонер за договорами комісії №№ 02/1906 від 19.06.07 р., 1807/1 від 18.07 07 р., 0908/2 від 09.08.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 р., здійснює оплату за поставку товару згідно Контракту чи Договору чи Додатку до договору чи контракту, укладеного комісіонером (ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка»).
На виконання зазначених договорів комісії комісіонер ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка» здійснювала поставку товару на умовах Контракту № 623/4043 1508/7009-01 від 24 січня 2007 року, який укладено між ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт» АМО ЗИЛ» (Продавець) та ЗАТ «Автоторгівельна група «Спецтехніка» (Покупець), згідно п. 4.1. якого передбачено умови поставки - РСА - АМО ЗИЛ м. Москва Російської Федерації за Інкотермс 2000.
Товар за вказаним контрактом передавався продавцем перевізнику, яким виступав ТОВ «Атлант» за договором № 1/03 від 02 березня 2007 року, що підтверджується виданими Продавцем міжнародними товарно-транспортними накладними (СКМ) та був увезений на митну територію України, що підтверджується ВМД ІМ-74.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2008р. по справі №2-а-2321/08 виходячи з наступного.
Статтею 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( в редакції станом на 15.06.2004 року) зі змінами та доповненнями передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Стаття 1 вище зазначеного Закону( в редакції станом на 15.06.2004 року) визначає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У відповідності до пункту 1 статті 15 Митного кодексу України термін «ввезення в Україну» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, пунктом 3 статті 15 МКУ «переміщення через митний кордон України» визначено як ввезення на митну територію України товарів та інших предметів.
Відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України.
В частині , п. 2 ст. 1 Митного кодексу України зазначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Пункт 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України визначає як операції, пов'язані із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
У відповідності до вимог ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Таким чином момент перетину товаром митного кордону України також конкретизується поняттям «пропуск товарів через митний кордон України» , який визначає дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 с. 1 МК України).
Стаття ст. 70 МК України визначає, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Державної митної служби України від 08.12.1998 року № 771 затвердженого та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року під № 42/3335 «Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення».
У відповідності до п. 1.2. цього Положення дія його поширюється на переміщення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються між митницями, структурними підрозділами однієї митниці територією України юридичними та фізичними особами, за винятком товарів, на які поширюється дія Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення переміщуваних через митний кордон України товарів окремих видів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.10.2005 N 969 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2005 за N 1393/11673.
Як зазначено в п. 4.3 цього положення для здійснення контролю за доставкою окремих видів товарів, перелік яких установлюється й змінюється Держмитслужбою України залежно від виду транспорту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N 390 "Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів" використовується попередня вантажна митна декларація (ПД).
Для здійснення контролю за доставкою товарів, що ввозяться на митну територію України, переміщуються цією територією з будь-якою метою, крім транзиту, і на які не складається ПД, використовуються інші документи контролю за доставкою, визначені Держмитслужбою України, та їх електронні копії. Порядок заповнення, використання чи анулювання документів контролю за доставкою та їх електронних копій установлюється Держмитслужбою України у межах її повноважень, визначених законодавством України.
У разі ввезення товарів на митну територію України як документ контролю за доставкою використовується попереднє повідомлення (ПП) або внутрішній транзитний документ (ВТД) та його електронна копія. Випадки використання цих документів контролю за доставкою визначаються в нормативно-правових актах Держмитслужби України відповідно до вимог Митного кодексу України.
Відповідно до п.3.1 ст. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. за №136 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують одержання ліцензії.
Відповідно до п.3.3 ст. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. за №136 Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу 1М-40 "Імпорт", ІМ-41 Реімпорт". ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави". ІМ-76 (Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).
Згідно пункту 14 статті 1 Митного, кодексу України митне оформлення - виконання митним) органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. за N574 (далі-Положення) ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
ВМД, заповнена у звичайному порядку, - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.
ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
У даному випадку всі зобов'язання щодо поставки нерезидентом були виконані, вказаний факт сторонами по справі не заперечувався, також сторонами не заперечується факт своєчасного оформлення декларації типа ІМ-75.
Таким чином факт ввозу імпортних товарів на територію України, підтверджується відмітками особистої номерної печатки Харківської митниці на основних аркушах митних декларацій (тип ІМ-, 40, 74), а тому порушення передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 90-денний термінів не було.
Крім цього колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на пункт 3.3 Інструкції №136 „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 за зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631. Відповідно до цієї норми банк знімає з контролю операцію резидента в раз імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 „Імпорт* ІМ-41 „Реімпорт", ІМ-72 „Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 „Відмова на користь держави", № 76 „Знищення або руйнування"). Отже положення цього пункту стосуються лише установ банку і регулюють порядок їх дій в залежності від конкретних обставин. Підстави для розповсюдження цієї норми на правовідносини, які регулюються митним кодексом (актом більшої юридичної сили, ніж Інструкція) відсутні.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському р-ні м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 15.08.2008р. по справі № 2-а-2321/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис)
(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.
Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2009 р.