вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
02.07.09Справа №2-а-1037/08
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військового прокурору Севастопольського гарнізону діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державне підприємство Мінстерства оборони України "Івано-Франківськийлісопромкомбінат" Державного підприємства МО України «Івано-Франківського лісопромкомбінату» в особі пансіонату «Орел»
до Державної податкової інспекції у м. Алушті Державного підприємства «Інформаційний центр « Міністерства юстиції України
в особі Кримської філії
про визнання неправомірними дій та недійсним запису
за участю представників:
від позивачів - не з'явився.
від відповідача - 1) Бисикало Т.А. - пред-к,дов. № 2222/9/10 від 19.10.2007 р.
2) Білоусова І.О.- пред-к, дов. № 01-01/2791 від 26.12.2008 р.
Суть спору: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону, діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства МО України «Івано-Франківського лісопромкомбінату» в особі пансіонату «Орел» (далі позивач), звернуся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Алушта (далі відповідач) щодо внесення запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна по накладенню публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи пансіонату “Орел” Державного підприємства МОУ “Івано-Франківський лісопромкомбінат” та визнати недійсним запис до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна за реєстровим № 2034665 від 01.06.2005р. про накладення публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи пансіонату “Орел” Державного підприємства МОУ “Івано-Франківський лісопромкомбінат”. Вимоги мотивовані тим ,що у відповідача були підстави застосування податкової застави тільки на суму податкового боргу.
Міністерство оборони України пояснення на позов до суду не надіслало, про день та час розгляду справи було сповіщено належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надало.
Позивач надав 18.11.2008 р. пояснення на позов, в яких погодився з позовним вимогами, зазначив ,що чинне законодавство передбачає можливість застосування податкової застави тільки на суму податкового боргу , застосування податкової застави на всі активи платника податку не передбачено чинним законодавством.
Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2008 р., надав заперечення на позов (вих. № 2238/9/10 від 15.09.2008 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.
Позивачі у судові засідання не з'явились , про дні та час їх проведення були сповіщені належним чином. Прокурор наполягав на задоволенні позову.
У судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2009 р., представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, представник Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України надав заперечення на позов , в яких визначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Прокурор та позивачі явку своїх представників у судове засідання 02.07.2009 р. не забезпечили, про час та день його проведення були сповіщені належним чином, представник відповідача наполягав на розгляді справи на підставі залученими до неї документів, представник Державного підприємства «Інформаційний центр» не заперечував продовжити розгляд справи за участю представників учасників процесу , яки з'явились у судове засідання.
Суд , вислухавши думку представників відповідачів, приймаючи до уваги участь прокурора, представника позивача у попередніх судових засіданнях, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу , суд
Позивач зареєстрований як окремий платник податків в ДПІ у м. Алушті.
Відповідач прийняв 13.11.2003р. рішення № 1589 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідач звернувся до Кримської філії Держаного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з заявою ( вих.№ 2036/9/24 від 26.05.2005 р.) з заявою про реєстрацію обтяження рухомого майна позивача.
Кримською філією Держаного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 01.06.2005 р. за № 2034665 було внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна , виготовлений витяг про реєстрацію обтяження рухомого майна позивача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов 'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1.ст. 8 вказаного закону з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з п.п. 8.2.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення .
Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів (п.8.3 ст. 8 Закону ).
Конституційний суд України в рішенні № 2-рп/2005 від 24.03.2005 р. визначив, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття відповідачем рішення № 1589 від 13.11.2003 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, за позивачем рахувався податковий борг у розмірі 4762,51 грн. з податку на додану вартість та 152,12 грн. з податку власників транспортних засобів.
За таких обставин , виходячи з положень ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись принципом справедливості вирішення питань застосування права податкової застави, суд вважає, що станом на 01.06. 2005 р. позивач мав законні підстави звернутися з заявою про реєстрацію обтяження рухомого майна позивача на суму заборгованості у розмірі 4762,51 грн. по ПДВ та 152,12 грн. з податку власників транспортних засобів.
В силу викладеного суд вважає, що, звертаючись 26.05.2005 р. до Кримської філії Держаного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з заявою про реєстрацію обтяження на все рухоме майно позивача, відповідач діяв у спосіб, що непередбачений чинним законодавством , з використанням своїх повноважень з порушенням мети, з якою вони надані.
Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст.100 КАС України , згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Під час судових засідань представники відповідача наполягали на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду. До матеріалів справ залучені документи, яки свідчать про те, що позивачу було відомо про знаходження його активів у податковій заставі у 2007 р., про що свідчать акти про проведення перевірки стану збереження активів , отримані представником платника податків. Відповідачем надана копія поштового повідомлення №44 , яка свідчить про отримання 09.12.2003 р. позивачем рішення № 1589 від 13.11.2003 р. про стягнення коштів та продаж інших активі платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. За таких обставин, приймаючи до уваги клопотання відповідача про застосування згідно зі ст.100 КАС України наслідків пропущення позивачем строків звернення з позовом, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо внесення запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна по накладенню публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи відповідача не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Постановою КМУ № 830 від 05.07.2004 р. затверджений Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі Порядок №830) , згідно з яким державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.
Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача (п. 6 Порядку № 830).
У п. 6 Порядку № 830 зазначено ,що Запис про обтяження рухомого майна вноситься до Реєстру в день прийняття заяви.
Датою державної реєстрації обтяження рухомого майна вважається дата та час внесення запису до Реєстру (п.11 Порядку № 830).
Вивчивши зазначені вище положення чинного законодавства , суд прийшов до висновку, що запис до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна за своєю природою є випискою з комп'ютерної база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. За таких обставин вказаний запис не можна визнати рішенням органу владних повноважень, яке породжує будь-які правові наслідки для позивача.
В силу викладеного не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнати протиправним запису до Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна за реєстровим № 2034665 від 01.06.2005р. про накладення публічного обтяження у вигляді податкової застави на усі активи позивача.
Під час судового засідання, яке відбулось 02.07.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 06.07.2009р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження,постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.