ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/16
м. Київ
06.07.2009 р. № 6/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008р. №0000062306/0
Представники:
від позивача: Дорожовець О.Ю.
від відповідача 1: Лугинець І.І.
від відповідача 2: не прибув
представники прокуратури: Винник О.О.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Синонім»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.02.2008 р. № 0000062306/0 на загальну суму 488 538,00 грн. (за березень 2007 р. -383 443,00 грн., за квітень 2007 р. -86 776,00 грн., за травень 2007 р. -18 319,00 грн.), рішення за результатами розгляду первинної скарги від 19.05.2008 р. № 7303/10/25-0/1 та визнання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
В ході розгляду справи, судом було з'ясовано, що позивач в позовних вимогах просить зобов'язати Державну податкову інспекцію в Голосіївському районі м. Києва надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2009 р. Головне управління Державного казначейства України в м. Києві було залучено в якості відповідача 2 по справі № 6/16.
Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог від 26.02.2009 р., в якій ТОВ «Синонім»просило:
1) визнати право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступних періодах: за березень 2007 р. -383 443,00 грн., за квітень 2007 р. -86 776,00 грн., за травень 2007 р. -18 319,00 грн.;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 18.02.2008 р. № 0000062306/0 на загальну суму 488 538,00 грн. (за березень 2007 р. -383 443,00 грн., за квітень 2007 р. -86 776,00 грн., за травень 2007 р. -18 319,00 грн.);
3) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 19.05.2008 р. № 7303/10/25-0/1;
4) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в наступних розмірах: за березень 2007 р. -383 443,00 грн., за квітень 2007 р. -86 776,00 грн., за травень 2007 р. -18 319,00 грн.;
5) стягнути з Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в наступних розмірах: за березень 2007 р. -383 443,00 грн., за квітень 2007 р. -86 776,00 грн., за травень 2007 р. -18 319,00 грн.;
6) судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач -ТОВ «Синонім», вказує на те, що підприємством були здійснені господарські операції з придбання основних фондів та послуг. За результатами вказаних операцій у ТОВ «Синонім»виник податковий кредит з податку на додану вартість, який перевищував розмір податкових зобов'язань. Тобто, позивач мав право на податковий кредит з ПДВ в березні, квітні та травні 2007 р. Позивач стверджує, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за порушення вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зменшила позивачу заявлену до відшкодування суми ПДВ. ТОВ «Синонім»вказує на те, що дії відповідача по зменшенню сум податкового кредиту є безпідставними та протиправними.
Відповідач 1 -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивач в порушення п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок в банку. У ТОВ «Синонім»відсутнє право на таке відшкодування, оскільки позивач не мав протягом 12 календарних місяців обсягів оподатковуваних операцій, які перевищують заявлену суму бюджетного відшкодування. Тому, відповідач вважає, що зменшення суми ПДВ заявленої до відшкодування з Державного бюджету України, відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач 2 -Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, проти позовних вимог заперечує з посилаючись на той факт, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надавала висновок на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість позивачу до відповідного органу Державного казначейства. Таким чином, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві не мало правових підстав для відшкодування ПДВ на користь ТОВ «Синонім».
Відповідно до листа від 09.01.2009 р. №. 4 вих прокуратура Голосіївського району м.Києва повідомила про вступ прокурора у справу № 6/16 та виступила на захист фінансово-економічних інтересів держави на стороні відповідачів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
На підставі вимог п.1. ст.11 Закону України від 04.12.1990 р. за № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок в установі банку ТОВ «Синонім»за березень, квітень, травень 2007 року відповідно до затвердженого плану перевірки (акт перевірки від 15.02.2008 р. № 69/2-23-06-30310317).
За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва було встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 п.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень 2007 року у розмірі 488 538,00 грн. а саме: березень 2007 р. - 383 443,00 грн.; квітень 2007р. - 86 776,00 грн.; травень 2007 р. - 18 319,00 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи на формування податкового кредиту позивача в лютому, березні, квітні 2007 року мали вплив такі фінансово-господарські операції:
згідно попереднього договору від 07.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Синонім” та ТОВ „ТК Сатурн”, сторони зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 5355,2 кв. м., що складається з 563 приміщень, яка знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 148;
згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2007 р. вказана будівля була передана у власність ТОВ „Синонім” загальною вартістю 2300000 грн. в т.ч. ПДВ -383 333 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 02.04.2007 р.;
згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2007 р., укладеного між ТОВ „Синонім” та ТОВ „ТК Сатурн”, Позивач придбав у власність частину нежитлової будівлі загальною площею 795,9 кв. м., що складається з 28 приміщень першого поверху, загальною вартістю 630000 грн., в т. ч. ПДВ -105000 грн., яка знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 148, що підтверджується актом прийому-передачі від 11.04.2007 р.;
згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2007 р., укладеного між ПП „Ділайн” та ТОВ „Синонім”, Позивач придбав у власність об'єкт нерухомого майна загальною площею 635,8 кв. м. на суму 420 000,00 грн. в т.ч. ПДВ -70 000,00 грн., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Троїцька, 64-А, що підтверджується актом прийому-передачі від 02.04.2007 р.
Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, передбачена умовами договорів вартість об'єктів нерухомого майна була сплачена контрагентам в повному обсязі.
Згідно з поданими ТОВ „Синонім” до ДПІ у Голосіївському районі м Києва податковими деклараціями з ПДВ за періоди березень, квітень, травень 2007 року та розрахунками сум бюджетного відшкодування суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок в установі банку за відповідні звітні періоди складають 383 443,00 грн., 86 776,00 грн. та 18 319,00 грн. відповідно.
Суми ПДВ, з вартості отриманого нерухомого майна, включені до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2007р. з порушенням вимог пп. 7.4.4., п.п.7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою зроблено висновок, що суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту ТОВ «Синонім»по придбанню нежитлової будівлі пансіонату «Україна»у ТОВ «ТК Сатурн»не можуть бути підтверджені та прийняті до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2007р., оскільки ТОВ „Синонім" не доведено доцільність придбання та використання даної нежитлової будівлі у межах господарської діяльності, так як у даного підприємства, згідно довідки статистики основний вид діяльності: адвокатська діяльність.
Згідно довідки статистики видами діяльності підприємства є: консультування з питань комерційної діяльності та управління, адвокатська діяльність, організація перевезення вантажів підприємством, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі. Підприємством під час перевірки не надано пояснень та документальних підтверджень, яким чином придбаний об'єкт нерухомості використовується в господарській діяльності.
Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.
Суд не погоджується з такою позицією ДПІ, оскільки згідно з положеннями ст. 4 Закону України „Про господарські товариства”, предмет діяльності товариства визначається статутом.
Відповідно до змісту ст. 3 Статуту позивача, до предмету діяльності ТОВ „Синонім” належить широкий перелік видів діяльності, в тому числі купівля і продаж товарів усіх видів.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, посилання податкового органу про порушення позивачем п.п.. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає обґрунтованими.
Підпунктом 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлений перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме ними є:
а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців);
б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Перевіркою встановлено, а позивачем не спростовано, що протягом попередніх 12-ти місяців ТОВ «Синонім»задекларував до сплати податок на додану вартість у сумі 0,00 грн.
Протягом останніх 12-ти місяців ТОВ «Синонім»мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі 373 778,00 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 5 вказаної норми суд може збирати докази з власної ініціативи.
В судовому засіданні суд зобов'язував позивача надати докази того, що придбані ним в 2007 році об'єкти нерухомості обліковуються в його бухгалтерському обліку як основні фонди, на які здійснюються відповідні амортизаційні відрахування.
Однак, позивач вимог суду не виконав, витребуваних належних доказів не надав, причин ненадання не пояснив та на якому бухгалтерському рахунку обліковується придбане приміщення.
Згідно ч. 6 ст. 71 КАСУ якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду на підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Позивач вказує на те, що основний фонд -будівля, яка придбана у ТОВ «ТК «Сатурн», знаходиться у стані капітального ремонту, а тому в бухгалтерському обліку не включена до основних фондів. З такою позицією позивача суд не погоджується з тих підстав що ТОВ «Синонім»не доведений факт використання будівлі, як основного фонду, у власній господарській діяльності. Суд зазначає, що придбання вказаної будівлі може бути розцінене як інвестиція. А тому, на думку суду, позивач не мав встановлених законом обсягів оподатковуваних операцій протягом останніх 12-ти місяців для заявлення бюджетного відшкодування з ПДВ, а факт перебування придбаної будівлі в бухгалтерському обліку як основного фонду в судовому засіданні не довів.
Що стосується вимоги позивача про скасування рішення про результати розгляду скарги ТОВ «Синонім», суд зазначає наступне.
Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:
останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення -рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень , дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно -правовий акт -виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту/актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта /суб'єктів/, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно -правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним та скасованим, як цього вимагає позивач.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до діючого податкового законодавства.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.