ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24347/14 01.12.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»
про стягнення страхового відшкодування та трьох відсотків річних
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача Сердюк Н.О., довіреність б/н від 20.10.2014;
від відповідачане з'явилися.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 8845,14 грн. та 3% річних в розмірі 482,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №697\11-ТзК від 27.07.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі. Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 482,73 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24347/14 та призначено до розгляду.
Позивач в судове засідання 01.12.2014 не з'явився, втім 27.11.2014 подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач своїх представників в судове засідання 01.12.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 01.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.07.2011 між позивачем, як страховиком та Пірожковою Оленою Геннадіївною, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №697\11-ТзК, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, 2010 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Строк дії договору встановлено з 27.07.2011 по 26.07.2014.
05.10.2012 о 18 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Драйзера відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ та автомобіля «Fiat Seicento» реєстраційний номер АІ6421АХ, а саме: Афанасьєв Є.В., керуючи автомобілем марки «Fiat Seicento» реєстраційний номер АІ6421АХ, не зреагував на дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, під керуванням Пірожкової М.О., який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Афанасьєв Є.В. вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ВДАІ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві №9084360.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2012 встановлено порушення Афанасьєвим Є.В. вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, Афанасьєва Є.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
08.10.2012 власник застрахованого автомобіля "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту №697\11-ТзК від 27.07.2011 та про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ДП «АВТО Інтернешенл».
Відповідно до рахунку-фактури №516229_РФ_00228615 від 10.10.2012 виставленого страхувальнику транспортного засобу ДП «АВТО Інтернешенл», вартість відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, складає 8845,14 грн.
24.10.2012 позивачем був складений та підписаний страховий акт №697\11-ТзК-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 8845,14 грн. на рахунок СТО - ДП «АВТО Інтернешенл».
На підставі складеного страхового акту №697\11-ТзК-1 від 24.10.12 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 8845,14 грн. на рахунок СТО - ДП «АВТО Інтернешенл», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8624 від 25.10.2012.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, належить громадянці Науменко І.О. та знаходився під керуванням Афанасьєва Є.В., вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.
Доказів того, що Афанасьєв Є.В. не мав права керування транспортним засобом «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Афанасьєв Є.В. на законних підставах керував транспортним засобом «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Афанасьєва Є.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ відшкодовується Афанасьєвим Є.В. як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.
Під час розгляду справи встановлено, що Науменко Інга Олегівна уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АВ№349474 з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал» предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ, строк дії якого з 11.11.2011 по 10.11.2012, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.
Отже, оскільки Афанасьєва Є.В. експлуатував автомобіль «Fiat Seicento», реєстраційний номер АІ6421АХ на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс серії АВ №349474) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA", реєстраційний номер АА1086КТ, складає 8845,14 грн. та до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу №101212-2322/К від 10.12.2012 з проханням відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8845,14 грн.
Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АВ №349474 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8845,14 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 482,73 грн. 3% річних за період з 19.12.2012 по 14.10.2014 у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів є позадоговірним.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, позивач направив відповідачу претензію №101212-2322/К від 10.12.2012, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач, отримавши заяву 19.12.2012, коштів не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).
За таких обставин, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних є обґрунтованими.
Аналогічна правова позиція міститься і у постановах Вищого господарського суду України №5011-16/11067-2012 від 23.01.2013, №5017/2321/2012 від 25.02.2013, №5011-16/11067-2012 від 29.01.2013 та інших.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 477,63 грн. згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем не враховано вимоги ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов'язання (8845,14*3/100/366*5 (з 27.12.2012 по 31.12.2012) = 3,63 грн.) (8845,14*3/100/365*652 (з 01.01.2013 по 14.10.2014) = 474,00 грн.) (3,63 грн. + 474,00 грн. = 477,63 грн.).
Таким чином загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 477,63 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 5,10 грн. позивачу належить відмовити.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33-б, приміщення 36, ідентифікаційний код 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 8845 (вісім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 14 коп., 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 63 коп. 3% річних та 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 01 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.12.2014.
Суддя Т.В.Васильченко