02.12.2014 р. Справа № 914/3840/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області
про: стягнення 4 010 631,90 грн. заборгованості за договором № 13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Никитюк І.С.
Представники сторін:
від позивача: Козак Н.В. (довіреність № 14-174 від 24.06.2014 року)
від відповідача: Панас Ю.А. (довіреність від 24.12.2013 року)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 02.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення 4 010 631,90 грн. заборгованості за договором № 13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року.
Ухвалою суду від 03.11.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.11.2014 року. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року в частині повної та вчасної оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 50 % з підстав, наведених у поданому 02.12.2014 року через канцелярію суду клопотанні вх.№52184/14. Зокрема, зазначив, що відповідач перебуває в складному фінансовому становищі, а несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем відбулося з вини держави, оскільки відшкодування державою різниці в тарифах здійснюється із значним запізненням (більше року), а стягнення неустойки спричинить додаткове збільшення збитків відповідача, які не матимуть жодних джерел для їх покриття.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (Покупець) укладено Договір №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу (Договір), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3010,561 тис. куб. м. на загальну суму 13 953 531,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- від 22.01.2014 р. за січень 2013 р. на суму 2 947 322,00 грн.;
- від 22.01.2014 р. за лютий 2013 р. на суму 2 440 647,21 грн.;
- від 22.01.2014 р. за березень 2013 р. на суму 2 641 274,36 грн.;
- від 22.01.2014 р. за квітень 2013 р. на суму 852 528,96 грн.;
- від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 681 393,00 грн.;
- від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 1 727 574,62 грн.;
- від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 2 662 791,68 грн.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач перерахував на рахунок позивача грошові в якості оплати поставленого природного газу в сумі 10 781 777,17 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.
Вказане відповідач підтвердив також у своєму клопотанні (вх.№52184/14 від 02.12.2014 р.).
Станом на 31.07.2014 року сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року, складає 3 171 754,66 грн.
Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 3171754,66 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 374 581,62 грн. пені, 383 137,41 грн. інфляційних нарахувань, 81 158,22 грн. 3 % річних.
Відповідач наявну заборгованість визнав у повному обсязі, з огляду на складне фінансове становище та вжиття ним усіх заходів для погашення заборгованості просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.
У свою чергу відповідач не здійснив повної оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3171754,66 грн. основного боргу за Договором №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року, 374 581,62 грн. пені, 383 137,41 грн. інфляційних нарахувань, 81 158,22 грн. 3 % річних.
У своєму клопотанні (вх.№52184/14 від 02.12.2014 р.) відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %. Дане клопотання обґрунтовується складним фінансовим становищем відповідача, який зазначив, що несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем відбулося з вини держави, оскільки відшкодування державою різниці в тарифах здійснюється із значним запізненням (більше року). Зокрема, за 2013 рік залишається невідшкодованою різниця в тарифах на суму 8 813 627 гривень. За 2014 рік заборгованість по різниці в тарифах становить 6 032 336 гривень. Стягнення неустойки спричинить додаткове збільшення збитків відповідача, які не матимуть жодних джерел для їх покриття.
У відповідності до п. 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи надані відповідачем пояснення, беручи до уваги вчинення відповідачем дій для погашення заборгованості (за поставлений газ в розмірі 13 953 531,83 гривень відповідач оплатив 10 781 777,17 гривень) суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, на 50 %.
Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 187 290,81 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника - Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, будинок 1, корпус А; код ЄДРПОУ 05445563) на користь стягувача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3171754,66 грн. основного боргу за Договором №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року, 187 290,81 грн. пені, 383 137,41 грн. інфляційних нарахувань, 81 158,22 грн. 3 % річних та 73080,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.12.2014 р.
Суддя Кидисюк Р.А