"16" лютого 2011 р. справа № 2а-148/06
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Нагорної Л.М. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Алтуховій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Заступник прокурора Запорізької області на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2006 р. у справі № 2а-148/06 за позовом ОСОБА_1 до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області визнання права власності на земельну ділянку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, неправомірною; визнати право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, згідно доданої до заяви схеми земельної ділянки.
Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2006 р. у справі № 2а-148/06 позов задоволено, а саме визнано бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, неправомірною; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, згідно доданої до заяви схеми земельної ділянки, доданої до заяви позивачки від 07.12.2006 року, адресованої голові Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області.
Не погодившись із вказаною постановою суду, Заступник прокурора Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положень ст..41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2006р. ОСОБА_1 звернувся до голови Приазовської районної державної адміністрації з заявою про надання у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва із вільних земель запасу Ботієвської сільської ради Приазовського району, що розташована відповідно до наданої схеми.
Згідно відповіді голови Приазовської районної державної адміністрації від 20.12.2006р. позивачці відмовлено у задоволенні заяви щодо надання у власність земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1, належить до числа ділянок право на оренду яких, згідно розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації №850 від 01.12.2006р., пропонується набувати на конкурентних засадах.
Підставою для звернення до суду з позовом стало те, що на думку позивача, відповідачем порушено право громадянина, яке передбачено Конституцією України, Земельним кодексом України, на отримання у власність земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність при вирішені заяви позивача щодо надання у власність земельну ділянку і встановлені обставини справи, на думку суду, є достатніми підставами для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Так, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що спір, в частині визнання права власності на земельну ділянку, є справою адміністративної юрисдикції.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб'єктний та предметний склад.
Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спірних правовідносин.
З позовних вимог, які є предметом позову, не вбачається, що між сторонами існує публічно-правовий спір, спірні правовідносини виникли з приводу спору про право, а саме про право позивача на земельну ділянку для ведення садівництва.
Наявність спору про цивільне право унеможливлює розгляд спірних правовідносин в порядку адміністративного судочинства.
Крім цього, частиною 3 ст.105 КАС України, редакція якої діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції та частиною 4 ст.105 КАС України, яка є чинною на теперішній час, визначено зміст позовних вимог, які може містити адміністративний позов. Відповідно до названих норм процесуального права, вимоги щодо визнання права власності, не можуть бути заявлені в адміністративному позові.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, спірні правовідносини, які склалися між сторонами мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України.
За таких обставин, розгляд справи судом першої інстанції, в частині заявлених вимог щодо визнання права, на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою передбачені межі компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За встановлених обставин, провадження у справі, у частині позовних вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку, підлягає закриттю.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Приазовської районної державної адміністрації колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.11 ст.123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки можуть бути оскаржені до суду.
Позивачем не було заявлено вимог щодо оскарження відмови у наданні земельної ділянки, у зв'язку з чим підстав для перевірки обґрунтованості та правомірності відмови відповідача у наданні позивачу земельної ділянки, як того вимагає ч.3 ст.2 КАС України, у суду не існує.
В той же час, колегія суддів вважає, що відповідач не припустився неправомірної бездіяльності при вирішенні заяви позивача про надання у власність земельної ділянки, оскільки на свою заяву позивач отримав обґрунтовану відповідь, в якій зазначено суть порушеного позивачем питання, результати розгляду цього питання та підстави відмови у наданні земельної ділянки у власність.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача неправомірною відмовити.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи. Вказані обставини є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови по суті заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 160, 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Заступник прокурора Запорізької області - задовольнити.
Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2006 р. у справі № 2а-148/06 -скасувати.
Провадження в адміністративній справі, у частині заявлених вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, згідно доданої до заяви схеми земельної ділянки -закрити.
У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області щодо розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області -відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко