Справа№ 640/11233/14-к
н/п 1-кп/640/423/14
24.07.2014 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.02.2014 року за №12014220490000744 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який має неповну вищу освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ІПН НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, -
16 лютого 2014 року приблизно о 18 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на сходинковій клітині між четвертим і п'ятим поверхами під'їзду №1 будинку АДРЕСА_2 , висловлюючись нецензурною лайкою на адресу своєї сусідки ОСОБА_5 , безпідставно, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, умисно, діючи з особливою зухвалістю, наніс останній удар рукою в область обличчя та один удар ногою по правій нозі потерпілої.
Вказані дії тривали протягом 30-40 хвилин, потягли за собою спричинення потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи №665-ая/14 від 24.02.2014.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та суду пояснив, що 16 лютого 2014 року у вечірню добу знаходився у стані алкогольного сп'яніння на 5 поверсі у будинку за місцем свого мешкання, а саме у першому під'їзді будинку АДРЕСА_2 . В цей час до нього піднялась сусідка з четвертого поверху, яка є потерпілою у цій кримінальній справі. Вказував, що між ними виникла словесна перепалка, почався конфлікт через розбите у під'їзді скло. Під час конфлікту, зазначив, що він наніс ОСОБА_5 один удар у район шиї своєю рукою та один удар ногою по правій нозі потерпілої. Підтвердив, що під час конфлікту були присутні і ніші сусіди з під'їзду, а сам конфлікт тривав біля 15- 20 хвилин.
Дуже шкодує, що так сталось. Просив суд суворо не карати, пояснював, що зробив для себе висновки, більше такі дії вчиняти не буде.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Крім повного визнання своєї провини, вина обвинуваченого також підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що 16.02.2014 року у вечірню добу вона знаходилась у себе в квартирі за адресою: кв. АДРЕСА_3 . Почувши, звук битого скла, вона вийшла до під'їзду і побачила особу, чоловічої статті, якого окликнула, проте він відповів їй нецензурною лайкою. Зазначала, що вона вирішила покликати свого батька, та пішла до квартири. Вийшовши з батько, вони піднялись на п'ятий поверх будинку та побачили сусіда ОСОБА_6 , який агресивно себе поводив. Вказувала, що батько вирішив викликати міліцію та пішов у зв'язку з чим до квартири, а вона залишилась з обвинуваченим на одинці і у цей час ОСОБА_6 наніс їй один удар в район обличчя, а згодом своєю ногою вдарив її по правій нозі ,коли вона намагалась від нього піти. Підтвердила, що обвинувачений весь час нецензурно лаявся та знаходився у стані алкогольного сп'яніння, про свідчила його мова та зовнішній вигляд. Вказала, що цей конфлікт у неї та ОСОБА_6 стався вперше, вона його пробачила, на суворому покаранні не наполягає.
Згідно з даними судово-медичних експертиз від 18 лютого 2014 року № 528-ая/14 та від 24 лютого 2014 року № 665ая/14 було встановлено, що ОСОБА_5 отримала садно на голові, синець на правій сідниці, які утворилися від дії тупих твердих предметів і могли буди спричинені у строк, вказаний засвідчуваною. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження (п.п.2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказ № 6 від 17.01.1995 року МОЗ України"). Вищевказаний комплекс тілесних ушкоджень у громадянки ОСОБА_5 , враховуючи характер і локалізацію, не міг утворитися в результаті падіння з висоти власного росту і ударі об тупу тверду поверхню (а.с.37-38, 40-42).
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілій і його дії правильно кваліфіковані за ст. 296 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного, який на період інкримінованого йому злочину офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше не судимий (а.с.57), за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.60), у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває (а.с.58,59).
Обставинами, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча не офіційно, але працює, а також навчається на 4 курсі у вищому навчальному закладі у Харківському авіаційному інституті, є раніше не судимим, а також інших обставин справи в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення нових злочинів призначення йому покарання, яке не буде пов'язане з ізоляцією його від суспільства, а яке знаходиться у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу.
Цивільного позову заявлено не було.
Речових доказів та судових витрат по справі не має.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1