Головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. та Школярова В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Демидової Л.І., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1, -
встановила:
вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 20 травня 2005 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця села Ново-Олексіївки Новохоперського району Воронізької області (Російська Федерація), мешканця села Хмельницького міста Севастополя, раніше на підставі вимог ст. 89 КК України не судимого, -
засуджено за ст. ст. 15 ч. 2 і 115 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 14 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено - пом'якшено йому покарання до 1 року і 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 4 січня 2005 року близько 18-ої години біля свого будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків спричинив своїй доньці ОСОБА_2 3 удари сокирою по голові. Однак свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_2 ОСОБА_1 до кінця не довів з незалежних від його волі причин - потерпілій своєчасно було надано медичну допомогу. ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку і ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Свою вимогу вона обґрунтовує тим, що судами при призначенні ОСОБА_1 покарання в достатній мірі не було враховано усіх обставин справи та даних про його особу. Прокурор вважає, що наведені у судових рішеннях обставини, що були покладені в основу рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі, давали підстави лише для призначення покарання ближчого до мінімального.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів й по суті у поданні не заперечується. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. ст. 15 ч. 2 і 115 ч. 1 КК України є правильною.
При обранні покарання ОСОБА_1 суд дотримався вимог закону і призначив його з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу засудженого, усіх обставин справи. Суд урахував також позицію потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні її батька. У даному випадку колегія суддів вважає міру покарання необхідною та достатньою для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, а тому такою, що не підлягає зміні.
Тому доводи подання про невиправдану м'якість покарання є необґрунтованими.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора Демидової Л.І., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1 засудженого вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 20 травня 2005 року.
Міщенко С.М. Паневін В.О. Школяров В.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.