Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "13" липня 2009 р.
Справа № 12/732
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Тютюнник С.В. - дов. №173/10 від 16.12.08 (була присутня в судовому засіданні 09.07.09); Нестерчук А.П. - дов. №196/10 від 26.12.08;
від відповідача Лаврінчук Ю.С. - дов. №9321 від 22.12.08 (був присутній в судовому засіданні 09.07.09), Ратушний С.М. - дов. б/н від 07.07.09;
розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів)
про стягнення 977694,23 грн.
В судовому засіданні від 09.07.09р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16:00 год. 13.07.09р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 977 694,23 грн., з яких: 403 216,56 грн. - основна заборгованість, 67 021,18 грн. - пеня, 447 529,83 грн. - інфляційні та 59 926,66 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 293 від 29.05.09 (а.с. 58-60) та в доповненні до відзиву на позовну заяву № 108 від 09.07.09 (а.с. 93-97) позовні вимоги заперечив.
Наголосив, що позивачем пропущені строки позовної давності по стягненню пені , про що вказав у письмовому поясненні від 13.07.09 .
В спростування заперечень відповідача, позивач подав письмові поясненні від 12.06.09 №31/10-5480 (а.с. 85-88)
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
29 грудня 2006 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (відповідач) був укладений договір на постачання природного газу № 06/06-803 (надалі Договір), згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його.
З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році сторони уклали 11 додаткових угод до договору на постачання природного газу №06/06-803 від 29.12.06р. (а.с. 22 - 32), згідно яких узгоджувались обсяги поставки природного газу на кожен місяць окремо протягом 2007 року.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачу протягом січня - грудня 2007 року природний газ на загальну суму 5339233,37 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 33 - 46).
Відповідно до п. 5.1. договору, сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Оскільки, відповідач частково розраховувався за поставлений природний газ, загалом сплативши позивачу 4 936 016,81грн., то заборгованість становить 403216,56 грн.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору, відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну оплату за спожитий газ за період з 06.11.08р. по 06.05.09р. в розмірі 67021,18 грн., про що свідчить розрахунок пені позивача (а.с.3).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу обраховано борг з урахуванням інфляційних процесів (індексу інфляції) за період з лютого місяця 2007року по березень місяць 2009 року та 3% річних за період з 11.02.2007р. по 06.05.2009р. Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 447529,83 грн. (а.с.4); 3% річних - 59926,66 грн.(а.с.4-8).
Відповідач заперечує факт наявності боргу за договором. Зокрема, посилається на п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.99 №2246, із змінами внесеними постановою КМ України від 13.06.07 №821, згідно яких передбачено щорічне проведення перерахунку оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.
В результаті проведеного перерахунку відповідачем встановлено, що населенням в 2007 році природного газу використано менше на суму 410830,01 грн., а тому вважає, що вимога позивача про стягнення 403226,56 грн. є безпідставною.
В зв"язку з цим відповідач звернувся до позивача про здійснення перерахунку та направив відповідні акти-приймання передачі, які останнім були повернуті без виконання.
Обгрунтовуючи свої пояснення, відповідач з посиланням на розділ 4 договору вказав, що ціна, за якою йому поставлявся природний газ є диференційованою і її величина залежала від річних обсягів споживання газу населенням.
На думку відповідача, повну ціну поставленого газу сторони могли визначити, а відповідач міг сплатити по закінченню календарного року, коли стало відомо про фактичні обсяги споживання газу окремо по кожному споживачу (населення). А в момент підписання актів-приймання-передачі сторони не могли достовірно до кожної тисячі кубічних метрів поставленого газу застосовувати договірну ціну, отже не могли визначити кінцеву вартість газу, поставленого відповідачу.
Відповідач вважає, оскільки у позивача відсутнє право вимоги сплати основного боргу через його відсутність, то і немає підстав для стягнення інфляційних та 3% річних.
В своїх поясненнях відповідач вказав на бездіяльність позивача та на власний негативний майновий стан
Водночас, відповідач вказав на необґрунтованість нарахування пені, яка визначена позивачем, за межами строків встановлених ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Зазначив, що зобов'язання за договором припинилось у січні 2008 року, позов подано у травні 2009 року, а тому пропущено строк позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки та шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій (пені).
Позивач заперечив проти доводів відповідача. Вказав, що Правила надання населенню послуг з газопостачання, регулюють відносини між газопостачальними підприємтсвами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу.
Факт поставки природного газу в обсягах, які вказані в позові підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги огрунтовані і підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір № 06/06-803 від 29.12.06р., відповідно до п. 1.1. якого, та згідно додаткових угод, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2007 році природний газ, а останній зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятого на себе зобов'язання позивач здійснив поставку газу відповідачу.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково. Різниця між вартістю поставленого та оплоченого газу становить 403216,56 грн.
Суд вважає, що вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача, що відповідає умовам договору, укладеному сторонами.
Зокрема за п. 3.3 договору, приймання-передача газу оформляється щомісячними актами-приймання-передачі, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. Згідно ч. 2 п. 3.4 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків, а остаточний розрахунок, згідно п. 5.1 договору, за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Ціна газу визначена в п. 4.1 договору.
З огляду на викладене, умовами договору визначено щомісячне зобов"язання відповідача щодо проведення остаточних розрахунків за фактично використаний газ.
Що стосується заперечень відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.99 №2246 із змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу.
Відповідно до мети та предмету діяльності, визначеному в Статуті, ВАТ "Коростишівгаз" є газопостачальним та газорозподільним підприємством.
Отже, норми, викладені в Правилах надання населенню послуг з газопостачання є обов"язковими саме для фізичних осіб - споживачів природного газу та ВАТ "Коростишівгаз".
Оскільки в п. 5.1. договору, сторонами погоджено порядок проведення розрахунків, то посилання відповідача на положення п.10 Правил, згідно яких газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році, є необґрунтованими та безпідставними, так як відносини відповідача із споживачами природного газу (населенням) не породжують будь-яких правових наслідків для сторін Договору.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 403 216грн. 56 коп. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з п.6.2. Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1. даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводив розрахунки за постачання природного газу позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 67021грн. 18 коп.
Заперечення відповідача відносно нарахування пені з посиланням на пропущення відповідачем строку позовної давності в один рік встановленої ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та шестимісячного строку визначеного приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкції (пені), є необґрунтованими.
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовому договору. Як вбачається з п. 9.6 договору, сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 6.3. Договору, викладеного в редакції покупця відповідно до протоколу розбіжностей від 03.01.07 (а.с. 20), неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована з урахуванням вимог п. 6.3. договору.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як було вказано вище, за договором від 29.12.06р. відповідачу поставлено природний газ на суму 5 339 233,37 грн. Він виконав грошове зобов'язання на суму 4936016,81 грн., що свідчить про високий ступінь виконання зобов'язання.
Також господарський суд встановлено, що кінцевими споживачами природного газу є населення, через низький ступінь розрахунків якого і виникла заборгованість у відповідача.
Крім того, з наданих відповідачем Звітів про фінансові результати, в його діяльності вбачається збитковість, яка має тенденцію до збільшення .
Оцінивши вищевикладені обставини, суд вважає їх винятковими і зменшує розмір пені до 1000,00 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 59926грн. 66коп. є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо розрахунку інфляційних нарахувань в сумі 447529,83грн., то господарський суд вважає, що він є обґрунтований частково, а саме в розмірі 441213,35 грн., оскільки при розрахунку позивачем не були враховані дефляційні процеси в економіці країни у липні та серпні місяцях 2008 року (зниження загального рівня цін на товари і послуги, а тому індекс споживчих цін у ці місяці становив відповідно 99,5% та 99,9%) у зв'язку з чим, господарський суд вважає, що сума інфляційних нарахувань підлягає зменшенню на рівень дефляції, відповідно у липні на 5263,23грн. та у серпні 2008 року на 1052,75грн.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково в сумі 905356,48 грн., а саме: 403216,56 грн. основного боргу, 1000,00 грн. пені, 441213,35 грн. інфляційних та 59926,66 грн. 3% річних.
В частині стягнення 6316,48 грн. інфляційних у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 1000,00 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12500, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Гвардійська, 42, код 20413052)
- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1, код 31301827) 905356,48 грн., з яких :
- 403216,56 грн. - заборгованість за поставлений природний газ,
-1000,00 грн. - пеня,
- 441213,35 грн. - інфляційні нарахування,
- 59926,66 грн. - 3% річних,
- 9713,78 грн. сплаченого держмита
- 310,48 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 6316,48 грн.інфляційних нарахувань.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Сікорська Н.А.
Дата підписання: 22 липня 2009р.
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу