Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "13" липня 2009 р.
Справа № 1/747
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Бобровича В.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача не з'явився;
від відповідача Петренко В.І. - директор;
Пижук С.В. - заступник директора;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (м. Погребище Вінницької області)
до Приватного підприємства "Колос" (м. Бердичів)
про стягнення 25504,73 грн.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 25504,73грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних (а.с. 18-34).
Представник позивача в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив, листом від 19.06.09 №119 позивач надіслав на адресу суду оригінал акту звірки взаєморозрахунків та оригінал фіскального чека від 28.04.09 №6475 в підтвердження надсилання відповідачу копії позовної заяви.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.07.09 позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що сума боргу має бути зарахована позивачем в рахунок виконаних відповідачем будівельних робіт на загальну суму 27412,80грн., що на його адресу будь-яких вимог про сплату суми боргу, в порядку ст. 530 ЦК України, не надходило, а тому обов'язок оплати не виник.
В засіданні суду представники відповідача також пояснили, що товари по усній домовленості утримувались в рахунок виконаних відповідачем робіт з будівництва магазину, а тому позов про стягнення вартості товару є безпідставним, окрім того, зауважили, що й при умові відпуску товарів за межами усної домовленості обов'язок оплати не настав, оскільки термін розрахунків не визначався, претензій чи вимог про оплату позивача не пред'являв.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до накладних, без укладення письмового договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (позивач) в 2006 - 2007 роках відпустив Приватному підприємству "Колос" (відповідачу) продукцію на загальну суму 25504,73грн., що визнається останнім.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлюється, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України, визначає, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін), а у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, в результаті поставки позивачем продукції та отримання її відповідачем, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, зокрема обов'язок відповідача оплатити вартість отриманої від позивача продукції. Оскільки, строк (термін) виконання такого обов'язку сторони не визначили, то виходячи із норм ст. 530 ЦК України, позивач повинен був надіслати відповідачу письмову вимогу про оплату продукції, після отримання якої відповідач зобов'язаний впродовж 7 днів виконати свій обов'язок з оплати.
Позивач з позовною заявою, а також на вимогу суду в ухвалі про відкладення розгляду справи, доказів надсилання відповідачу вимоги про оплату суми боргу не надав. В матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу вимоги про оплату суми боргу.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Оскільки, позивач не надіслав письмову вимогу про сплату суми боргу, відповідно, строк оплати товару не настав, господарський суд вважає, що відповідач не порушив цивільні права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 202, 509, 530 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 1, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.
Суддя
Бобрович В.М.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу