ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/303
22.06.09
За позовом Державного центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
про стягнення 39 049 986,42 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Галицька Н.А., нач. юр-дог. від., дов. №ДЦ-04-611/0/6-09 від 30.01.2009;
від відповідача -
Варяничко С.В., представник за дов. б/н від 11.02.2009.
Державний центр зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України (далі -Позивач, або Вкладник) звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі - Відповідач, або Банк) про стягнення заборгованості в сумі 39 049 986,42 грн., в т.ч. 37 000 000 -сума основного боргу, 517 791,78 грн. -відсотки за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. -3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 396 335,78 грн. -індексація з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що з метою збереження коштів Фонду, одержання прибутку та його подальшого спрямування для соціальних виплат відповідно до цільового призначення Фонду, відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»між Позивачем та Відповідачем було укладено Депозитний договір від 24.06.2003 №91 (далі -Депозитний договір).
За умовами п.п.2.4.5.6 додаткової угоди від 19.01.2009 №89 до депозитного договору, п.1 додаткової угоди №86 до Депозитного договору, п.п.1, 2, 3 додаткової угоди до Депозитного договору Банк повинен був повернути 19.02.2009 Вкладнику 28 000 000 грн. та 03.03.2009 -9 000 000 грн. та відсотки у сумі 517 791,78 грн. нараховані за період користування депозитом.
Однак, Відповідач всупереч діючим між Вкладником та Банком депозитними договорами, ст.ст. 526, 527, 530, 629, ч.2 ст. 1060, ч.1 ст. 1061 Цивільного кодекс України (далі -ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) грошові на рахунок Вкладника не перерахував.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), в якому послався на положення Постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59, відповідно до якого, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 10.02.2009 до 10.08.2009.
Враховуючи введення тимчасової адміністрації до ВАТ КБ «Надра»та мораторію на виконання зобов'язань, та ту обставину, що Позивач звернувся до Банку із вимогою про повернення вкладу 06.02.2009, тобто до введення тимчасової адміністрації, у ВАТ КБ «Надра»на час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва не виникло зобов'язання в частині виконання умов спірного договору, оскільки в силу приписів ст. 2 Закону України (далі -Закон) виконання зобов'язань по вказаному договору зупинено на час мораторію, тобто до 10.08.2009.
Що ж стосується вимоги Позивача відносно стягнення з позивача суми з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Депозитним договором, Відповідач зазначив, що відповідно до ст.ст.2, 85 Закону під час дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.03.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок на умовах цього договору грошові кошти (далі -Депозит).
Пунктом 1.2 Депозитного договору сторони погодили, що грошові кошти розміщується на депозитних рахунках кількома траншами протягом дії цього договору. Сума кожного траншу депозиту, строк його зберігання, повернення, відсоткова ставка за депозитом, умови дострокового повернення коштів за ініціативою Вкладника та № депозитного рахунку вказуються сторонами в додаткових угодах до цього договору.
Відповідно до п.2.1 Депозитного договору при розрахунку відсотків за користування грошовими коштами Вкладника банк враховує день внесення коштів на рахунок і не враховує день вилучення Вкладником коштів. Нарахування відсотків за депозитом проводиться за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку, починаючи з дати надходження коштів на депозитний рахунок, по методу факт/факт (фактична кількість днів у місяці та році) згідно п.1.4 «Правил бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банків», затверджених Постановою правління НБУ №316 від 25.09.1997.
29.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №86 до Депозитного договору, якою сторони погодили, що сума Депозиту складає 10 000 000 грн., строк розміщення Депозиту з 29 грудня 2008 року до 29 січня 2009 року. Дата повернення -29 січня 2009 року.
19.01.2009 між сторонами укладено додаткову угоду №89 до Депозитного договору, якою сторони погодили, що сума Депозиту складає 36 000 000 грн., строк розміщення Депозиту з 19 січня 2009 року до 19 лютого 2009 року. Вклад повертається частинами згідно наступного графіку:
2 000 000 грн. -26 січня 2009 року;
2 000 000 грн. -30 січня 2009 року;
1 000 000 грн. -3 лютого 2009 року;
1 000 000 грн. -4 лютого 2009 року;
1 000 000 грн. -5 лютого 2009 року;
1 000 000 грн. -6 лютого 2009 року;
28 000 000 грн. -19 лютого 2009 року.
Відсоткова ставка за Депозитом встановлюється в розмірі 12% річних. Сплата нарахованих відсотків за користування Вкладом здійснюється в кінці троку Вкладу.
29.01.2009 між сторонами укладено додаткову угоду №91 до Депозитного договору, якою сторони погодили змінити дату повернення Вкладу розміщеного згідно додаткової угоди №86 від 29.12.2009, а саме: дата повернення Вкладу -3 березня 2009 року.
Сплата нарахованих відсотків за користування Вкладом з 29 грудня 2008 року до 3 березня 2009 року здійснюється в кінці строку Вкладу а саме -3 березня 2009 року.
Однак, Відповідач в порушення п.2, 4, 5, 6 додаткової угоди від 19.01.2009, п.1 додаткової угоди №86, п.п.1, 2, 3 додаткової угоди №91 Депозиту в сумі 28 000 000 грн., у строк до 19.02.2009, 9 000 000 грн. у строк до 03.03.2009 не повернув, 517 791,75 грн. відсотків нарахованих на банківський вклад не сплатив.
11.03.2009 Банк звернувся до Позивача з листом №25-5-4331 та повідомив, що готовий запропонувати графік повернення коштів, розміщених на депозитному рахунку в ВАТ КБ «Надра»МФО 320003, строк до 31 березня 2009 року.
Однак, Позивач з вказаною пропозицією Банку не погодився, в зв'язку з чим звернувся до останнього з претензією за №ДЦ-04-2639/0/6-09 від 06.04.2009 та просив перерахувати суму заборгованості на розрахунковий рахунок 37174304900028, одержувач -Державний центр зайнятості, код 03491079, банк -Державне казначейство України у м. Києві, МФО 820172.
За таких обставин позов в частині стягнення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).
Як убачається з Договору, його було укладено на умовах строкового вкладу.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, згідно з умовами Депозитного договору та додаткових угод до нього, Банк повинен був повернути Позивачу вклад у сумі 28 000 000 грн. у термін не пізніше 19.02.2009, а у сумі 9 000 000 грн., у термін не пізніше 03.03.2009 та сплатити 517 791,75 грн. нарахованих на депозитний вклад відсотків.
Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків, складений, підписаний та скріплений печатками Банку та Вкладника, відповідно до якого залишок депозитного вкладу складає 37 000 000 грн., відсотків за користування депозитним вкладом 517 791,75 грн. -за даними Позивача та 517 791,78 грн. -за даними Відповідача.
В матеріалах справи також наявна довідка за підписом директора та начальника відділу бухгалтерського обліку -Головного бухгалтера за №3903/0/6-09 від 26.05.2009 відповідно до якої сума боргу становить 39 049 984,42 грн., в т.ч. 37 000 000 грн. -сума основного боргу, 517 791,75 грн. відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858,86 грн. 3% річних, 1 396 333,81 грн. індексу інфляції.
Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 37 000 000 грн. та 517 791,78 грн. відсотків за користування депозитним вкладом Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.
Позивач також просить стягнути з Відповідача 135 858,86 грн. 3% річних від простроченої суми та 1 396 333,81 грн. індексації, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Постановою Національного банку України від 10.02.2009 №59 у ВАТ КБ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ КБ «Надра»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Згідно з частиною 4 статті 85 Закону мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Частиною 2 статті 58 закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Системний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 4, 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, і саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширюється.
Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та індексації визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Розрахунок проведений Позивачем відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(05053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Деражвного центру зайнятості -виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України (01023, м. Київ, вул. Еспаладна, 8/10, р/р 37171304900128 в Державному казначействі України, м. Київ, МФО 820172, код 03491079) 37 000 000 (тридцять сім мільйонів) грн. основного боргу, 517 791 (п'ятсот сімнадцять тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 78 коп. відсотків за користування депозитним вкладом, 135 858 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 86 коп. 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 396 335 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч триста тридцять п'ять) грн. 78 коп. індексації, а також 25 500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 16.07.2009