ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/270
15.06.09
За позовом
Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до
Комунального підприємства «ЖЕО-105»
про
стягнення 258 037,24 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Жукова Л.А. -представник за довіреністю №155/1/03-753 від 16.02.2009р.
Від відповідача:
не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1/5 на виконання робіт по технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів від газових приладів від 01.01.2008 року у розмірі 87 678, 11 грн. - основного боргу, 11 366, 56 грн. -пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року було порушено провадження у справі №27/270 та призначено розгляд справи на 26.05.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що станом на 22.05.2009 року заборгованість відповідача складає 87 678, 11 грн. - основного боргу та 9 901, 17 грн. - пені, тому просить стягнути з останнього 97 579, 28 грн.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про зміну позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 26.05.2009 року не з'явився, вимоги ухвали від 28.04.2009 року не виконав, проте через загальний відділу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.
Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просить суд накласти арешт на майно та кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.
Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.
Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.
За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом була відхилена.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року відкладено розгляд справи до 15.06.2009 року у зв'язку із неявкою відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2009 року підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання 15.06.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на хворобу юриста підприємства відповідача Костюченко Н.М., відповідно до якого просить відкласти розгляд справи до 10.07.2009 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Зважаючи на те, що на попереднє судове засідання представник відповідача не з'явився, а відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представляти інтереси може керівник підприємства або інша особа, повноваження якої визначені законодавством, установчими документами або довіреністю від імені підприємства, таким чином суд розцінює подане клопотання як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи. Враховуючи те, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки, відповідач був повідомлений належним чином, тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01 січня 2008 року між Комунальним підприємством «ЖЕО-105»(далі - Замовник) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі - Підрядник) було укладено Договір підряду №1/5 (далі -Договір), відповідно до якого про замовник передав, а підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання обсягів робіт з перевірки, прочищення і поточного ремонту вентиляційних каналів і димоходів від газових приладів (газових колонок, печей) відповідно до додатків та разових робіт по ліквідації завалів у вентиляційних каналах жилих будинків.
Відповідно до умов п.2.1. Договору підрядник зобов'язувався виконувати власною робочою силою та матеріально-технічними засобами відповідно до ДБН В 2, 5, 20-2001 «Газопостачання»у наступні строки наступні види робіт: перевірку і прочищення димоходів, вентканалів від газових колонок на щільність і відокремленість - один раз на квартал; один раз на місяць відповідно до графіків; перевірку і прочищення димоходів і вентканалів від газових печей - один раз на рік відповідно до графіків; перевірку, прочищення, ліквідацію завалів димоходів і вентканалів у жилих будинках за заявками Замовника.
За умовами п.4 Договору замовник зобов'язувалося щомісяця проводити повний розрахунок за виконані обсяги робіт по технічному обслуговуванню димових і газових приладів протягом 10 днів, слідуючого за звітним місяцем, після підписання актів форми №2.
На виконання умов Договору підрядником було виконано роботи на загальну суму 87678,11 грн., на підтвердження чого між сторонами було підписано акти приймання-здачі виконаних робіт за формою №2 за січень -грудень 2008 року. Відповідачем же, в супереч п. 4. Договору, кошти не перераховані.
Таким чином, заборгованість відповідача становить 87678,11 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів на спростування позовних вимог не надав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 87678,11 грн., належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 87678,11 грн. підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк своїх обов'язків по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 Замовник (відповідач) за прострочення оплати виконаних робіт сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму пені за період з 22.11.2008 року по 21.05.2009 року в розмірі 9901,17 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за період з 22.11.2008 року по 21.05.2009 року в розмірі 9901,17 грн., підлягає задоволенню за уточненим розрахунком суду, оскільки позивачем допущено помилку при її розрахунку, а саме не враховано, що перебіг шестимісячного строку нарахування пені починається саме з дня коли зобов'язання мало було бути виконано, а не з довільно обраної позивачем (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Отже, враховуючи п. 4 Договору та норми ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення суми пені за період з 22.11.2008 року по 21.05.2009 року відповідно до наступного розрахунку,:
Розрахунок пені здійснюється за наступною формулою:
Сума заборгованості * 24% / кількість днів у році * кількість днів прострочення, що входять в період нарахування пені заявлений позивачем.
Виконані роботи (2008р)
Виконано робіт на суму
Строк платежу
Строк припинення 6 місячного терміну нарахування пені
Період нарахування пені; кількість днів
Пеня (грн.)
За січень
6217,80 + 776,38
10.02.2008 р
10.08.2008 р
-
-
За лютий
6535,92
10.03.2008 р
10.09.2008 р
-
-
За березень
6608,22
10.04.2008 р
10.10.2008 р
-
-
За квітень
6217,80
10.05.2008 р
10.11.2008 р
-
-
За травень
6304,56
10.06.2008 р
10.12.2008 р
22.11.08 - 10.12.08; 19дн
78,55
За червень
6608,22
10.07.2008 р
10.01.2009 р
22.11.08 - 10.01.09; 50дн
216,66
За липень
6217,80
10.08.2008 р
10.02.2009 р
22.11.08 -10.02.09; 81дн
331,16
За серпень
6304,56
10.09.2008 р
10.03.2009 р
22.11.08 -10.03.09; 109 дн
451,86
За вересень
6608,22
10.10.2008 р
10.04.2009 р
22.11.08 -10.04.09; 140 дн
608,32
За жовтень
6217,80
10.11.2008 р
10.05.2009 р
22.11.08 -10.05.09; 170 дн
695,03
За листопад
11259,26
10.12.2008 р
10.06.2009 р
11.12.08 -21.05.09; 162 дн
1199,34
За грудень
11801,57
10.01.2009 р
10.07.2009 р
11.01.09 -21.05.09; 131 дн
1016,55
Всього
4597,47
Таким чином, суд вважає за можливе позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 22.11.2008 року по 21.05.2009 року задовольнити в частині, а саме в розмірі 4597,47 грн.
Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Комунального підприємства «ЖЕО-105»підлягає задоволенню частково.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-105»(01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2; код ЄДРПОУ 26385486, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01030, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 87678 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 11 копійок, 4597 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім)гривень 47 копійок пені, 922 (дев'ятсот двадцять дві) гривні 75 копійок витрати по сплаті державного мита та 111 (сто одинадцять) гривень 58 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 07.07.2009 року