Справа № 459/5113/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/240/14 Доповідач: ОСОБА_2
27 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника цивільного позивача - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцію представника цивільного позивача фермерського господарства «Бас І.М.» - ОСОБА_6 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2014 року,
постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2014 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, закрито.
Цивільний позов фермерського господарства «Бас І.М.» до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ФГ «Шумило М.О.», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Сокальського ВАТ «Агротехсервіс», Острівської сільської ради, Сокальської районної державної адміністрації про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, а саме в тому, що вони влітку 2003 року самоправно, всупереч установленому законом порядку викосили пшеницю на полі фермерського господарства «Бас І.М.» площею 22 га, поблизу села Борятин, Сокальського району, Львівської області, чим завдали збитки фермерському господарству на суму 83 600 грн.
В мотивах постанови зазначено, що підсудні обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченому ст. 356 КК України, який є злочином невеликої тяжкості. Цей злочин було вчинено впродовж серпня 2003 року, і станом на 11.04.2014 року передбачені законом строки притягнення до кримінальної відповідальності сплили, при цьому за період 2003-2014 років підсудні інших злочинів не вчиняли, від слідства та суду не ухилялися й відповідно до вимог ст. 49 КК України їх слід звільнити від кримінальної відповідальності.
На постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2014 року представник цивільного позивача фермерського господарства « ОСОБА_12 » - ОСОБА_6 подав апеляцію.
В апеляції ОСОБА_6 просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вважає дану постанову незаконною, винесеною судом в порушення вимог чинного кримінального та кримінально-процесуального закону. Покликається на те, що оскільки підсудні своєї вини у вчиненні злочину не визнали, то кримінальна справа підлягала повному судовому розгляду, а в судовому засіданні суд повинен був дослідити всі обставини справи, докази вини підсудних, чого в порушення вимог ст.ст. 7, 11-1 КПК України 1960 року судом зроблено не було. Суд не розглянув дану справу в повному обсязі, не дослідив в судовому засіданні зібрані по справі докази, не надав правової оцінки цим доказам. Зазначає, що судом порушено вимоги ст. 49 КК України, оскільки по даній справі суд мав винести обвинувальний вирок щодо підсудних, після чого вже звільнити їх від призначеного покарання. Судом неправомірно залишено без розгляду заявлений цивільний позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Кримінальна справа щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 була порушена за ст. 356 КК України постановою судді Сокальського районного суду Львівської обл. від 24 липня 2006 року за скаргою ОСОБА_12 , поданою в порядку ст. 27 КПК України 1960 року. Потерпілим у справі було визнано ОСОБА_12 (т.1 а.с.57).
Постановою суду від 24 липня 2006 року до участі в справі в якості представника потерпілого ОСОБА_12 допущено ОСОБА_6 (т.1 а.с.60).
Згідно з ч.3 ст. 52 КПК України 1960 року представник потерпілого користується правами особи, інтереси якої він представляє.
ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілий ОСОБА_12 помер. Виходячи з положень ст.ст. 49, 52 КПК України 1960 року, ОСОБА_6 втратив процесуальний статус представника потерпілого і в зв'язку зі смертю потерпілого не може користуватися його правами (т.1 а.с.290).
20 грудня 2011 року у справі було заявлено цивільний позов фермерського господарства «Бас І.М.» до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ФГ «Шумило М.О.», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Сокальського ВАТ «Агротехсервіс», Острівської сільської ради, Сокальської районної державної адміністрації про стягнення матеріальної шкоди, і судом надано ОСОБА_6 статус представника цивільного позивача (т.1 а.с.293-297).
З матеріалів справи вбачається, що інкримінований ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 злочин, передбачений ст. 356 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Інкриміноване підсудним діяння мало місце влітку 2003 року.
11 квітня 2014 року до суду були подані клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в яких вони просять звільнити їх від кримінальної відповідальності та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків давності (т.3 а.с.271-275).
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
У такому разі відповідно до положень ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України 1960 року кримінальна справа у зв'язку із закінченням строків давності підлягає закриттю.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність законних підстав для звільнення підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінальної справи відповідно до вимог ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України 1960 року.
Твердження апелянта про те, що, оскільки підсудні не визнають вину у вчиненні злочину, суд повинен був розглянути справу, дослідити усі докази вини та постановити обвинувальний вирок із звільненням підсудних від покарання, не ґрунтується на вимогах закону.
Кримінальний процесуальний закон чітко розмежовує інститут звільнення від кримінальної відповідальності та інститут звільнення від покарання.
Статтею 49 КК України передбачені умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно невизнання особою вини не є перешкодою для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності встановлений ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України 1960 року й передбачає, за наявності згоди особи, закриття кримінальної справи постановою (ухвалою) суду, а не постановлення вироку.
Відповідно щодо підсудних (які просили звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України й справу закрити) не міг бути постановлений обвинувальний вирок.
Щодо вимоги апелянта про необхідність дослідження усіх доказів вини підсудних при звільненні їх від кримінальної відповідальності, то кримінально-процесуальний закон такої вимоги не містить.
Це випливає і з аналізу тотожних норм КПК України 1960 року (ст.ст. 248, 282, 376, 400-1), якими передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності в усіх стадіях процесу.
Так, під час попереднього розгляду справи, коли дослідження доказів не проводиться, суддя за наявності обставин, передбачених ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України 1960 року, своєю постановою закриває справу (ст. 248 КПК України 1960 року), а при перевірці вироків суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановивши обставини, передбачені ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України 1960 року, скасовують обвинувальний вирок і закривають справу (ст.ст. 376, 400-1 КПК України 1960 року).
Крім того, виходячи із змісту ч.1 ст. 62 Конституції України, особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину лише обвинувальним вироком суду, а в даному випадку справа підлягає закриттю постановою (ухвалою) суду.
У разі закриття справи із звільненням особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається й підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що правильно роз'яснено цивільному позивачеві у постанові суду першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляції.
Постанова суду є законною та обґрунтованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів
постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2014 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляцію представника цивільного позивача фермерського господарства «Бас І.М.» - ОСОБА_6 - без задоволення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4