25 листопада 2014 рокусправа № 804/8060/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.
суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.
за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014р. у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,-
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 341429,94 грн. та пені у розмірі 102,43 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова обґрунтована тим, що відповідачем здійснені всі залежні від нього заходи по організації робочих місць для інвалідів, в матеріалах справи наявні докази того, що позивач протягом 2013 року звертався до Жовтневого районного центру зайнятості із зазначенням вакантних посад для можливого працевлаштування інвалідів.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
З огляду на приписи ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Матеріалами справи встановлені наступні фактичні обставини:
Відповідачем подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою №10-ПІ, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2013 році становила 2354 особи, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 94 особи, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 85 осіб.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Отже, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 94 особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивачем розрахований розмір штрафної санкції в сумі 341429,94 грн., розмір пені - 102,43 грн.(а.с.5).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно до частини 1 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», а також наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи протягом 2013 року відповідачем до центру зайнятості надавалась інформація (Звіт про наявність вакансій/інформація про попит на робочу силу (вакансії) Форми № 3-ПН) про наявні вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У 2013 році підприємством самостійно працевлаштовані 25 інвалідів.
Доказів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів направлених на вакантні посади в матеріалах справи не міститься.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014р. у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш