Ухвала іменем україни10 листопада 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності на майно, визнання правочину недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року, в с т а н о в и л а: У травні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з указаним позовом, вимоги якого уточнили у вересні 2012 року. Позовні вимоги мотивували тим, що 18 червня 2010 року між ними та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір будинку, за умовами якого ОСОБА_6 отримує кошти в розмірі 14 400 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 113 983, 56 грн., і ця сума є повним розрахунком за будинок та земельну ділянку, але остаточний договір буде оформлений у 6-місячний термін після оформлення нею права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. Проте ОСОБА_6, усупереч умовам договору, отримавши 16 вересня 2011 року державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, 23 вересня 2011 року відчужила будинок та земельну ділянку ОСОБА_7 Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати дійсним договір з відкладальною умовою купівлі-продажу будинку та земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, укладений між ними та ОСОБА_6 18 червня 2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального кругу ОСОБА_9, визнати за ними право власності на будинок та земельну ділянку по Ѕ частки за кожним, визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23 вересня 2011року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 Рішенням Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Так, згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. За ч. 3 ст. 377 ЦК України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року, суди вірно виходили із того, що відсутність у договорі купівлі-продажу житлового будинку істотної умови щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій будинок розташований, та зазначення у цьому договорі відкладальної умови щодо набуття договором чинності свідчить про те, що договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не був укладеним на час укладення договору будинку та земельної ділянки, укладеного 23 вересня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Отже, підстав для визнання недійсним договору від 23 вересня 2011 року немає. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін. Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О.В. Попович В.М. Коротун С.П. Штелик