26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення факту проживання та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями у порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_9, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2. ОСОБА_9 залишила заповіт, згідно з умовами якого все майно вона заповіла позивачу.
ОСОБА_6 зареєстрований АДРЕСА_1 і вказував, що це фактично один будинок за № 13, а № 15 − лише літня кухня при житловому будинку.
При зверненні до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області позивачу було роз'яснено, що оскільки на момент смерті він проживав разом з матір'ю, то спадщина ним уже фактично прийнята. Крім того, зазначав, що ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05 вересня 2013 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
ОСОБА_6 просив встановити факт його постійного проживання разом з матір'ю ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини; визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 травня 2014 року позов задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 разом з матір'ю ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадщину у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 липня
2014 року рішення Зміївського районного суду Харківської області
від 26 травня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга має бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд керувався тим, що не доведено, що позивач своєчасно у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не надано доказів, що в нотаріальній конторі заведено спадкову справу та не підтверджено відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.
Судами встановлено, що у копії свідоцтва про народження, серія № НОМЕР_1, батьками ОСОБА_6 зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_9, актовий запис № 36 (а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (а. с. 12).
Згідно з копіями технічного паспорта, інвентаризаційної справи, довідки Комунального підприємства «Зміївське бюро технічної інвентаризації» від 27 вересня 2013 року, свідоцтва про право на спадщину від 29 квітня 1983 року, реєстраційних посвідчень бюро технічної інвентаризації та договору дарування від 10 березня 1984 року будинок по АДРЕСА_2 належав ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Лиманської селищної ради народних депутатів 21 травня 1985 року (1/3 частини), свідоцтва про право на спадщину, виданого Готвальдівською державною нотаріальною конторою 01 серпня 1986 року, реєстровий № 2305 (1/3 частини) та свідоцтва про право на спадщину, виданого Готвальдівською державною нотаріальною конторою 01 серпня 1986 року, реєстровий № 2307 (1/3 частини).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Готвальдівською державною нотаріальною конторою 29 квітня 1983 року, реєстровий № 1032 (1/2 частини) та договору дарування, посвідченого виконкомом Лиманської селищної ради народних депутатів 10 березня 1984 року, реєстровий № 50 (1/2 частини) (а. с. 23−26, 30−33, 96−126).
Відповідно до заповіту від 23 квітня 1988 року ОСОБА_9 заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на день смерті, і на що вона за законом мала право, своєму синові ОСОБА_6 (а. с. 13−14).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_6 звертався до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області до спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, де йому було роз'яснено, що оскільки на момент смерті він проживав разом із матір'ю, то спадщина ним вже фактично прийнята, що підтверджується листами Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області (а. с. 17−22).
Згідно з відповіддю від 14 січня 2014 року на запит суду Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області повідомлено, що після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався (а. с. 70−71).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з довідкою Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 16 вересня 2013 року № 862 ОСОБА_9 з 26 липня 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 15).
Згідно з довідкою Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 16 вересня 2013 року № 861 ОСОБА_6 з 05 березня 1975 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також протоколом виїзного засідання, що житлові будинки АДРЕСА_1 - фактично один житловий будинок, де № 15 - це літня кухня до будинку № 13. Вказані будівлі розташовані на одній території, вони не ізольовані один від одного, огороджені спільним парканом, у будинках існує єдина система енергопостачання та газопостачання, ОСОБА_6 користується вказаним житловим будинком та несе обов'язки щодо його утримання (а. с. 28−29, 181−183).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 у частині встановлення факту постійного проживання позивача разом з його матір'ю ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини. В силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_6 є таким, що прийняв спадщину.
Судом апеляційної інстанції безпідставно зроблена переоцінка доказів, надана судом першої інстанції, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду апеляційної інстанції має бути скасовано, рішення суду першої інстанції - залишено в силі.
Керуючись статтями 333, 336, 339, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2014 року скасувати, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 травня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська