іменем україни
26 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В.,Парінової І.К.,
Коротуна В.М.,Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення індексації невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 5 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2014 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» далі - ПАТ «МК «Азовсталь») індексації невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 5 травня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_6 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості в сумі 122,99 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ПАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_6 974,98 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 у період з 23 вересня 1983 року по 3 жовтня 2012 року перебував у трудових відносинах із ПАТ «МК «Азовсталь». За наведений період позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.
Проте, вважаючи, що ПАТ «МК «Азовсталь» не виплатило йому 122,99 грн заборгованості з індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про їх стягнення, а також просив стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та відшкодувати моральну шкоду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість з індексації заробітної плати і компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату підлягає стягненню у повному обсязі. У задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати судом відмовлено у зв'язку з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду з таким позовом. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди були відхилені через їх недоведеність.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що трьохмісячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не було пропущено, а позивачем доведено завдання йому моральної шкоди невиплатою заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.
Однак із такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, адже вони не відповідають закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.
Відповідно до статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (норма статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (частина 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.
В аспекті надання офіційного тлумачення положенням частини 2 статті 233 КЗпП України Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначив, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Таким чином апеляційний суд хибно вважав, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є відповідальністю роботодавця та не є складовою частиною заробітної плати.
Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У випадку якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Порядком проведення індексації грошових доходів населення (далі - Постанова).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Зазначеним Положенням також визначено порядок обчислення компенсації.
Із розрахунку ПАТ «МК «Азовсталь» індексації заробітної плати позивача з компенсацією за затримку у виплаті починаючи з березня 2003 року вбачається, що за період з 1 березня 2003 року по 3 жовтня 2012 року сума нарахованої індексації становить 1556,03 грн, сума компенсації за несвоєчасну виплату індексації складає 70,54 грн, сума компенсації за несвоєчасно виплачену компенсацію 34,66 грн. З огляду на те, що роботодавцем було виплачено 1538,24 грн, сума невиплаченої індексації та компенсації за вказаний період становить 122, 99 грн (а.с. 13-16).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд у порушення статті 212 ЦПК України не надав юридичної оцінки довідці ПАТ «МК «Азовсталь» про індексацію заробітної плати позивача та компенсацію за затримку її виплати та не перевірив правильність нарахування вказаних у ній сум (а.с. 13-16).
Не врахувавши, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є складовою належної працівнику заробітної плати, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про стягнення 974,98 грн середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Однак апеляційний суд у порушення вимог ЦПК України належним чином не обґрунтував висновок про заподіяння роботодавцем ОСОБА_6 моральної шкоди та не зазначив, у чому вона полягала.
За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, визначених частинами 2, 3 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик