Ухвала
іменем україни
26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Парінової І.К., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватне підприємство «Лекс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року,
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, мотивуючи вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У вересні 2009 року він дізнався, що вказана квартира передана в іпотеку закритого акціонерного товариства «Банк НРБ» (далі - ЗАТ «Банк НРБ»), правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». Передача належної йому квартири у заставу банку відбулася на підставі іпотечного договору, укладеного 16 червня 2007 року з метою забезпечення виконання приватним підприємством «Лекс» (далі - ПП «Лекс») своїх зобов'язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року. Спірний договір іпотеки від його імені укладено ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4 Посилаючись на те, що довіреності на ім'я ОСОБА_5 він не видавав, наміру виступати майновим поручителем ПП «Лекс» не мав, ОСОБА_3 просив суд визнати зазначені правочини недійсними.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 22 липня 2014 року ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на зазначене вище рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що квартира, яка є предметом оспорюваного ОСОБА_3 у даній справі іпотечного договору, визнана за рішенням суду від 06 березня 2014 року їхнім спільним сумісним майном.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, що 16 червня 2007 року між позивачем та ЗАТ «Банк НРБ» укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання ПП «Лекс» зобов'язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року.
Згідно з преамбулою вказаного договору при його укладанні від імені ОСОБА_3 виступав ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4 29 січня 2007 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року, задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ПАТ АБ «Експрес Банк», треті особи: ПАТ «Банк Кіпру», ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». Встановлено факт проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 не брала участі в справі й суд не вирішував питання про її права та обов'язки, тому відповідно до ст. 292 ЦПК України вона не може оскаржити рішення в апеляційному порядку.
Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна з огляду на таке.
За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» право на апеляційне оскарження мають також особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Цим правом, яке гарантується ст. 129 Конституції України та ст. 13 ЦПК України, скористалася ОСОБА_7, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу з ОСОБА_3, вона має право спільної сумісної власності на Ѕ частки спірної квартири, проте це майно було передано її чоловіком в іпотеку банку без її згоди.
Апеляційний суд у порушення ч. 1 ст. 292 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не дав належної оцінки цим обставинам, не перевірив, чи порушуються ухваленим у справі рішенням суду першої інстанції права та обов'язки ОСОБА_7 як дружини ОСОБА_3, та дійшов передчасного висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги.
Таким чином, ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права і в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик