Ухвала
26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Парінової І.К., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та пеню за час прострочення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2011 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 800 грн щомісячно. Відповідач ухилявся від сплати аліментів, згідно з довідкою відділу державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова станом на 17 листопада 2013 року заборгованість зі сплати аліментів становить 16 563 грн 97 коп. Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за аліментами у розмірі 16 563 грн 97 коп. та пеню за час прострочення сплати аліментів у розмірі 88 455 грн 76 коп.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 16 563 грн 97 коп. та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 88 455 грн 76 коп., а всього - 105 019 грн 73 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Судові рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості зі сплати аліментів не оскаржуються, тому в цій частині в порядку ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2011 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 800 грн щомісячно
За довідкою відділу державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова від 18 листопада 2013 року № 10-30/ДВ, станом на 17 листопада 2013 року заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів становить 16 563 грн 97 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно з розрахунком заборгованості за аліментами, зробленим державним виконавцем, у ОСОБА_4 виникла заборгованість з виплати аліментів на утримання дитини, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 разом із неустойкою за прострочення сплати аліментів.
Із висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.
Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначений ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
Таким чином, у судовій ухвалі апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, в іншому разі буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України обставини справи належним чином не з'ясував, зокрема, не перевірив доводи і заперечення відповідача щодо розміру пені, своїх розрахунків розміру заборгованості за аліментами і пені не навів, що позбавляє суд касаційної інстанції належним чином перевірити їх обґрунтованість та законність.
Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінки розрахунку пені, проведеного позивачем, який взято до уваги при вирішенні позову. Будь-яке обґрунтування з цього приводу в ухвалі суду апеляційної інстанції відсутнє.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції повністю не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування у частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року скасувати в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик