26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року,
У грудні 2013 року Новоукраїнська міська рада Кіровоградської області звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що наказом начальника Новоукраїнського житлово-комунального підприємства ОСОБА_6 від 03 червня 2013 року № 122-к звільнено ОСОБА_7 з посади майстра на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року дії відповідача визнано незаконними, поновлено ОСОБА_7 на посаді майстра та стягнуто з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням у розмірі 8058 грн 40 коп., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 1510 грн 95 коп., 100 грн 69 коп. судового збору та 500 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 10 170 грн 04 коп. Рішення суду виконано.
Оскільки начальник Новоукраїнського житлово-комунального підприємства ОСОБА_6 завдав своїми діями підприємству шкоду у розмірі 10 170 грн 04 коп., Новоукраїнська міська рада Кіровоградської області просила суд стягнути вказану суму з відповідача.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Новоукраїнського житлово-комунального підприємства завдану незаконним звільненням ОСОБА_7 шкоду у розмірі 10 170 грн 04 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що неправомірність дій відповідача (винність) підтверджена рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2013 року, що набрало законної сили.
Із такими висновками судів повністю погодитись не можна.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судами не дотримано.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Новоукраїнського житлово-комунального підприємства ОСОБА_6 від 03 червня 2013 року № 122-К звільнено ОСОБА_7 з посади майстра на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року наказ від 03 червня 2013 року № 122-к визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_7 на посаді майстра Новоукраїнського житлово-комунального підприємства. Стягнуто з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням у розмірі 8058 грн 40 коп., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 1510 грн 95 коп., 500 грн на відшкодування моральної шкоди та 100 грн 69 коп судового збору. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в один місяць у розмірі 2065 грн допущено до негайного виконання (а. с. 9−11).
Згідно з п. 4 контракту від 29 грудня 2012 року, укладеного між Новоукраїнською міською радою Кіровоградської області в особі голови ОСОБА_8 та ОСОБА_6, керівник несе особисту відповідальність за діяльність підприємства. У випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, він несе відповідальність згідно з законодавством України. Спори між сторонами контракту вирішуються у порядку, встановленому законодавством (а. с. 39−41).
Суди дійшли правильного висновку, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року, що набрало законної сили та в силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення, встановлено вину відповідача у незаконному звільненні ОСОБА_7
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу.
У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом чи розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Разом з тим, задовольняючи позов у повному обсязі, суди залишили поза увагою, що в силу вимог п. 8 ст. 134 та 237 КЗпП України відшкодуванню з винної особи підлягає шкода, заподіяна підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, та не врахували, що до суми, заявленої позивачем, входить середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, сума компенсації моральної шкоди та судовий збір.
Згідно з довідкою Новоукраїнського житлово-комунального підприємства від 13 січня 2014 року № 85 на виконання рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року позивачем сплачено 10 379 грн 79 коп., з яких: 2065 грн сплачено підприємством 07 жовтня 2013 року на користь ОСОБА_7; 7504 грн 35 коп. стягнуто відділом державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції 31 жовтня 2013 року на користь ОСОБА_7, 810 грн 44 коп стягнуто відділом державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції виконавчого збору (а. с. 5).
Із наданих позивачем платіжних вимог (а. с. 7−8) не вбачається, які грошові кошти, стягненні на виконання судового рішення після зарахування на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції, були розподілені в порядку виконання судового рішення виконавчою службою на користь ОСОБА_7
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
На порушення вказаних вимог закону ні у рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі апеляційного суду не наведено розрахунку завданої позивачу шкоди та мотивів, за яких суд вважав, що шкода позивачу завдана саме у заявленому обсязі. Не спростував апеляційний суд і доводів відповідача, навдених у апеляційній скарзі.
Судами не дотримано вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не встановлено фактичні обставини, не досліджено докази, надані сторонами, та не надано цим доказам відповідної правової оцінки, а суд касаційної інстанції зазначеними повноваженнями не наділений, тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська