26 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,
Коротуна В.М., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного авіабудівного концерну «Антонов» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного авіабудівного концерну «Антонов» (далі - ДАК «Антонов») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за кожен місяць затримки виплати заробітної плати відповідно до індексу споживчих цін, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 479 його призначено генеральним директором - головою правління Державного ДАК «Авіація України».
01 червня 2007 року Міністерство промислової політики України уклало контракт з керівником концерну, що є у державній власності, № 1-8 на термін з 1 червня 2007 року по 31 травня 2012 року.
27 грудня 2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1636-р його звільнено з посади генерального директора у зв'язку з ліквідацією посади. Дію контракту припинено наказом Міністерства промислової політики України від 03 лютого 2009 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1492 ОСОБА_5 призначено генеральним директором ДАК «Антонов».
Однак відповідачем не виплачено позивачу належну йому при звільненні з роботи суму в розмірі 90 329 грн 57 коп.
Ураховуючи наведене позивач просив його позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що наявна розбіжність у сумі, визначеній у довідці від 02 лютого 2009 року, та сумі, зазначеній як кредиторська заборгованість в акті ревізії та листі від 13 грудня 2010 року, при цьому, враховуючи встановлену відсутність у період, за який виникла заборгованість, відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку та відсутність первинної документації з питань нарахування заробітної плати, вважати доведеним факт заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати та її розмір не можливо.
Проте з таким висновком судів погодитися не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 479 ОСОБА_3 було призначено генеральним директором - головою правління ДАК «Авіація України» (а. с.15 т. 1).
01 червня 2007 Міністерство промислової політики України уклало контракт з керівником концерну, що є у державній власності № 1-8 на термін з 01 червня 2007 року по 31 травня 2012 року (а. с. 16-29 т. 1).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1636-р позивача звільнено з посади генерального директора у зв'язку з ліквідацією посади (а. с. 31 т. 1).
Дію контракту припинено наказом Міністерства промислової політики України від 03 лютого 2009 року (а. с. 32 т. 1).
Отже, позивач був звільнений з посади 03 лютого 2009 року, про що також зазначено в його трудовій книжці (а. с. 214-220 т. 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 1014 «Про питання державного авіаційного концерну «Авіація України» затверджено нову редакцію статуту концерну, якою, зокрема, концерн перейменовано в Державний авіабудівний концерн «Антонов» (а. с. 4-14 т. 1).
09 грудня 2008 року була зареєстрована заміна найменування юридичної особи на Державний авіабудівний концерн «Антонов», місцезнаходження якого: вул. Туполєва, 1, м. Київ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 249510 (а. с. 67 т. 1).
Згідно з довідкою від 02 лютого 2009 року № 68 сума заборгованості із виплати заробітної плати ДАК «Авіація України» перед позивачем за період з січня по грудень 2008 року становить 90 329 грн 57 коп. (а. с. 30 т.1).
Відповідно до акта Головного контрольно-ревізійного управління України від 03 листопада 2011 року № 05-21/83 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДАК «Антонов» за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року станом на 01 липня 2011 року, згідно з бухгалтерським обліком ДАК «Антонов» (субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою»), кредиторська заборгованість з оплати праці, що виникла в 2008 році із розрахунків з колишнім генеральним директором - головою правління ДАК «АУ» ОСОБА_3 становить 91 615 грн.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник указує на те, що довідка про доходи позивача від 02 лютого 2009 року № 68 була підписана посадовою особою концерну ОСОБА_6, який на час її підписання обіймав посаду заступника генерального директора концерну і був присутній на робочому місці, визначеному наказом ДАК «Авіація України» від 07 жовтня 2008 року № 10. Щодо відбитку печатки з попередньою назвою концерну ДАК «Авіація України» слід зазначити, що на день завірення даною печаткою зазначеної довідки іншої печатки не було. Нова печатка з назвою ДАК «Антонов» була виготовлено лише в березні 2009 року.
Відповідачем визнавалася заборгованість з виплати із заробітної плати перед позивачем у розмірі 91 615 грн листом від 13 грудня 2010 року № 121/10612, який знаходиться у матеріалах справи, а також заборгованість із заробітної плати в розмірі 91 615 грн, зазначена в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДАК «Антонов».
Позивач також не погоджується з висновками суду щодо останнього його робочого дня. Так, суд стверджує у своєму рішенні, що позивач не з'являвся на робочому місці з 08 грудня 2008 року по 08 січня 2009 року, у зв'язку з чим суд прийшов до хибного висновку, що позивач був відсутній в останній робочий день на робочому місці. Таке твердження не відповідає дійсності та не підтверджене жодними фактами та документами, оскільки днем звільнення позивача є 03 лютого 2009 року.
Наказом ДАК «Авіація України» від 07 жовтня 2008 року № 10 було визначено робочі місця за адресою: бульвар Івана Лепсе, 16, м. Київ, у тому числі і робоче місце позивача. Даний наказ був переданий з іншими наказами концерну відповідачу згідно з актом приймання-передачі наказів ДАК «Авіація України» з основної діяльності. Враховуючи, що іншого наказу чи розпорядження, які б визначали робочі місця, до дня звільнення позивача не було, а наказ від 07 жовтня 2008 року № 10 не було скасовано або відмінено, робочим місцем вважалося визначене зазначеним наказом. Тому твердження відповідача та суду, що в день звільнення позивач на роботі не з'являвся, не відповідає дійсності. Слід зазначити, що до позивача, протягом перебування на посаді генерального директора концерну, не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень, в тому числі і за прогул. Усі табелі використання робочого часу ДАК «Авіація України» підписувались керівниками підрозділів, а саме директорами департаментів та заступниками Генерального директора. Типовою формою П-14 не передбачено підпису керівника.
Однак, вирішуючи спір, суд у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не з'ясував усіх обставин справи, а саме, вказуючи про те, що позивач з моменту звільнення не звертався до відповідача про виплату заборгованості із заробітної плати, не звернув уваги на те, що саме відповідач мав виплатити позивачеві всі кошти, які підлягали виплаті йому при звільненні; вказуючи про його відсутність у день звільнення на робочому місці, суд не навів факти, які б спростували доводи позивача з цього питання, та не зазначив, коли позивачем отримано трудову книжку та чому не виплачена заборгованість у той день; вказуючи про невідповідність печатки на довідці про існування заборгованості на момент звільнення, суд не звернув уваги та не вказав, чому саме в трудовій книжці із записом про звільнення позивача стоїть така сама печатки, крім цього не встановив, коли саме була виготовлена нова печатка, та не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів підробки цієї довідки, однак існують докази наявності заборгованості, зазначені в акті; вказуючи про те, що заробітна плата працівникам ДАК «Авіація України» нараховувалася без належних на то правових підстав, суд не звернув уваги, що за вказані правопорушення існує інша відповідальність, яка предметом цієї справи не є; суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи позивача належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи, обмежився лише поясненнями та доказами, наданими відповідачем, таким чином обмеживши права позивача; суд не надав обставинам справи належної правової оцінки.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, й залишив рішення суду першої інстанції без змін; спростовуючи викладену в акті від 03 листопада 2011 року № 05-21/83 інформацію щодо наявності заборгованості перед ОСОБА_3 із виплати заборгованості із заробітної плати, апеляційний суд не вказав, якими саме нормами права він керувався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О, Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик