Ухвала
іменем україни
12 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Писаної Т.О.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року,
У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З урахуванням уточнень і доповнень позивач просив змінити умови договору відновлюваної кредитної лінії № 2125 від 03 червня 2008 року зі змінами та доповненнями щодо строку виконання, визначивши його моментом набрання рішення законної сили. Також просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь кредитну заборгованість у розмірі 1 893 467,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю, загальною площею 1 363,1 кв. м, по АДРЕСА_2, переданого в іпотеку згідно договору від 03 червня 2008 року зі змінами та доповненнями шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Крім того, просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_6 із квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2011 року позов задоволено частково. Змінено умови договору відновлюваної кредитної лінії № 2125 від 03 червня 2008 року щодо строку його виконання, визначивши його моментом набрання рішення законної сили. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 1 893 467,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю, загальною площею 1 363,1 кв. м, по АДРЕСА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Вирішено питання розподілу судових витрат.
У червні 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що місцевий суд не зазначив у резолютивній частині рішення вимогу про стягнення кредитної заборгованості з майнових поручителів ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення, передане позивачу в іпотеку.
Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 липня 2013 року заяву задоволено. Ухвалено додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 1 893 467,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, загальною площею 1363,1 кв. м, по АДРЕСА_2, яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, визначивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року скасовано додаткове рішення місцевого суду, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд виходив з того, що в резолютивній частині основного рішення не вирішив питання про звернення стягнення на майно із зазначенням прізвищ ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що є підставою для ухвалення додаткового рішення у справі та не суперечить вимогам ст. 220 ЦПК України, оскільки стосовно вказаної позовної вимоги сторони подавали докази і наводили пояснення.
Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не розглядав (і не міг розглядати в силу її відсутності) позовної вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а тому не мав підстав для ухвалення додаткового рішення.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам додаткове рішення місцевого суду та рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційний суд не звернув уваги, що заявами, які прийняті місцевим судом до розгляду, про збільшення позовних вимог від 08 листопада 2010 року (а. с. 41), про зміну позовних вимог від 11 жовтня 2010 року (а. с. 43 - 44), про збільшення позовних вимог від 25 лютого 2012 року (а. с. 52), позивач зазначив відповідачем крім ОСОБА_3 також ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і просив звернути стягнення на майно, зокрема на нежитлову будівлю, загальною площею 1363,1 кв. м по АДРЕСА_2, яке належить відповідачам на праві власності та є іпотечним майном згідно додаткового договору до іпотечного договору від 03 червня 2008 року (а.с. 15 - 17).
Також апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як сторонам у справі відповідно до ст. 74 ЦПК України направлялись судові повістки та копії заяв про збільшення позовних вимог.
Разом з тим, додаткове рішення теж не можна залишати в силі, оскільки воно не відповідає вимогам закону, адже вирішуючи питання про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, місцевий суд не перевірив підстави та обсяг їх відповідальності перед банком, не з'ясував наявність правових підстав для їх відповідальності солідарно.
Отже, суди обох інстанцій не з'ясували всі обставини справи, не дослідили всі докази та не надали їм належної оцінки. З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 липня 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2011 року до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, тому не є предметом касаційного перегляду.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 липня 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
Т.О. Писана
О.В. Умнова
І.М. Фаловська