Ухвала
іменем україни
26 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,
Коротуна В.М., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Садівницького товариства «Будівельник-1» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, визнання не чинним та скасування державного акта на право власності на землю, за касаційною скаргою Садівницького товариства «Будівельник-1» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2014 року,
Садівницьке товариство (далі - СТ) «Будівельник-1» звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 8 листопада 2005 року ОСОБА_3 було здійснено самозахоплення земель у садівницькому товаристві, за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позивачем були виписані акти про порушення та припис про заборону будівництва житлового будинку.
Позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про призупинення самозахоплення земель, однак останнім було проігноровано вказані вимоги позивача.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 було збудовано паркан та будинок на невірно обраному місці, ОСОБА_5 стало неможливим користуватись його земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що відповідачі порушують вимоги Статуту товариства щодо дотримання санітарних норм, вимоги цивільного законодавства України та правила протипожежної безпеки, СТ «Будівельник-1» просило задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 7 лютого
2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від
5 червня 2014 року, у задоволенні позовних вимог СТ «Будівельник-1» відмовлено.
У касаційній скарзі СТ «Будівельник-1» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту про право приватної власності на землю від 3 серпня 2000 року для ведення садівництва, власником земельної ділянки НОМЕР_1 розміром 0,470 га по
АДРЕСА_1 в СТ «Будівельник-1» був ОСОБА_3, який у 1994 році почав будівництво будинку на вказаній земельній ділянці, а ОСОБА_5 є власником земельної ділянки НОМЕР_2. Вказані земельні ділянки межують між собою.
Згідно свідоцтва про право власності від 8 грудня 2011 року серії
САЕ № 519192, садовий будинок з відповідними спорудами НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3
20 лютого 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу, згідно якого остання придбала указаний садовий будинок та земельну ділянку і стала новим власником.
Судом встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва розглядалась справа № 2-812/2009 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - СТ «Будівельник-1», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня
2008 року позов ОСОБА_5 частково задоволено, зобов'язано
ОСОБА_3 знести частину садового будинку, розташованого на належній йому на праві власності земельній ділянці 233 по АДРЕСА_1,
на відстані 3-х метрів від паркану, що проходить по межі з земельною ділянкою НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 4 червня 2009 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.
Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від
6 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, знесення паркану та гаражу (а.с. 181-187, том 1).
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Апеляційний суд у своєму рішенні від 4 червня 2009 року, вірно встановив обставини та наведені факти про те, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини капітальної споруди на три метри, що складає майже третину довжини всієї споруди, є неможливим без порушення цілісності її конструктивних елементів, і в результаті знесення буде неможливо використовувати садовий будинок за призначенням, а дані про можливість перенесення цього будинку в матеріалах справи відсутні та зазначив, що будівництво садового будинку велось відповідачем з дозволу і під контролем правління СТ «Будівельник-1», як того вимагає п. 9 Статуту.
СТ «Будівельник-1» було залучено до участі у справі у якості третьої особи під час розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, проте не надало доказів того, що таке погодження будівництва було нечинним чи не видавалось.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, заявлені в суді вимоги СТ «Будівельник-1» про порушення вимог Статуту товариства щодо дотримання санітарних норм, вимог цивільного законодавства України та правил протипожежної безпеки спростовуються рішенням апеляційного суду міста Києва від 4 червня 2009 року і рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 6 жовтня 2010 року, а інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Тому, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.
Керуючись статтями 332, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Садівницького товариства «Будівельник-1» відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов В.М. Коротун І.К. Парінова С.П. Штелик