іменем україни
19 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міськвиконкому, виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства № 3 (далі - ВЖРЕП
№ 3), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення прав на житло, визнання прав на житло, зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Коростенського міськвиконкому, третя особа - ВЖРЕП № 3, про визнання такими, що втратили право на житло, усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з житлового приміщення без надання іншого житла, визнання права на житло та про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Житомирської області від
26 травня 2014 року
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1; визнати за ним та його дружиною право користування зазначеною квартирою; зобов'язати Коростенський міськвиконком укласти з ним договір користування вказаною квартирою та відкрити на нього особовий рахунок.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом, в якому просили визнати ОСОБА_1,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1; зобов'язати їх усунути перешкоди в користуванні зазначеним житлом, виселивши їх; визнати за ними та членами їх сім'ї право на користування та проживання спірним житлом; провести переоформлення особистих рахунків зазначеної квартири зі ОСОБА_1 на ОСОБА_2; скасувати рішення Коростенського міськвиконкому від 21 грудня 2005 року;
визнати недійсним ордер від 27 грудня 2005 року, виданий на підставі зазначеного рішення; зобов'язати укласти з ними договір найму спірного житлового приміщення.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право на проживання у квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 травня
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання за ОСОБА_2 права на проживання у квартирі АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічний позов, виходив із того, що судових рішень про розірвання договору найму або визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірною квартирою немає, а тому, відповідно до положень ст. 108 ЖК України, він не позбавлений права користування нею.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права користування спірною квартирою та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові в цій частині, виходив із того, що висновки суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_2 права користування спірним житлом не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах закону.
Проте, такого висновку суди дійшли з порушенням норм процесуального права.
Судами установлено, що ОСОБА_2, як такому, що проходив військову службу у збройних силах СРСР, та його дружині була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується ордером від 31 березня 1986 року № 221.
ОСОБА_2, під час перебування на військовій службі у військовій частині К-1412, за період з 7 липня 1993 року по 30 грудня 2005 року, неодноразово отримував квартири для проживання, а саме:
- у 1991 році службову у м. Полтава, яка була здана у 1993 році у зв'язку з переїздом у м. Львів;
- у лютому 2004 року у с. Липівка, яку він здав у зв'язку з отримання службової квартири у м. Львові.
31 грудня 2004 року ОСОБА_2 отримав ордер на трикімнатну службову квартиру АДРЕСА_2.
У грудні 2005 року ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас Служби Безпеки України, він з родиною до цього часу зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, а проживає в квартирі АДРЕСА_2, яку не здав.
Квартира АДРЕСА_1 є службовим житлом і на підставі розпорядження Коростенського міськвиконкому від 6 листопада 2013 року № 500 була виділена ОСОБА_8, на яку в установленому законом порядку видано ордер.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (а аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В порушення вимог ч. 6 ст. 130 ЦПК України суди попередніх інстанцій не вирішили питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 з 1993 року не проживає у спірному житлі у м. Коростені, витрат по його утриманню не несе.
Квартира АДРЕСА_1 виділена ОСОБА_8, що підтверджується рішенням виконкому Коростенської міської ради та ордером від 6 листопада 2013 року.
Однак, ОСОБА_8, якому видано ордер на спірну квартиру на час ухвалення рішення, не був притягнутий судами до участі у справі, чим були порушені його права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вищевказаного не врахував, не визначив склад учасників процесу та всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України не сприяв залученню до участі у справі ОСОБА_8
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_7, задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська
В.А. Черненко