Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Писаної Т.О.,
представника відповідача - Мохонька К.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський», третя особа - відділ Держземагентства в Білоцерківському районі Київської області, про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» - Мохонька Костянтина Миколайовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2014 року,
У червні 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» (далі - СВК «Розаліївський»), третя особа - відділ Держземагентства в Білоцерківському районі Київської області, про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок.
Позивачі зазначали, що протягом 2009 - 2013 років між ними та СВК «Розаліївський» було укладено договори оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Посилаючись на те, що в зазначених договорах відсутні визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови, чим порушуються їхні права як орендодавців, позивачі просили визнати укладені між ними та відповідачем договори оренди земельних ділянок недійсними, повернути земельні ділянки власникам та зобов'язати відділ Держземагентства в Білоцерківському районі Київської області скасувати державну реєстрацію спірних договорів оренди.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2014 року, позов задоволено. Визнано договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 10 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 10 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 10 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_7·та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 20 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_7 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 05 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_8 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 05 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_8 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 04 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_9 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_10 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_11 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 20 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_12 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 20 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_12 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 20 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_13 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_14 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_15 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_16 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_17 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_18 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_19 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 04 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_20 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 05 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_21 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_22 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_23 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_24 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_25 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 04 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_26 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 20 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_27 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_27 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 05 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_28 та СВК «Розаліївський», договір оренди землі від 02 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_29 та СВК «Розаліївський», недійсними, скасовано їх державну реєстрацію та зобов'язано СВК «Розаліївський» повернути земельні ділянки власникам.
У касаційній скарзі представник СВК «Розаліївський» - Мохонько К.М. просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку з відсутністю в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок істотних умов порушуються права позивачів.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом про недійсність договорів оренди землі, позивачі посилались на відсутність певних істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
На час виникнення спірних правовідносин був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, яким передбачено, що державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки є певною процедурою, яка займає визначений проміжок часу. Тобто підписання договору оренди та його державна реєстрація можуть не збігатися у часі.
Отже до спірних правовідносин необхідно застосовувати закон, що діяв на час укладення договору, оскільки своїм підписом сторони узгодили істотні умови договору відповідно до закону, чинного на час його підписання.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, на порушення ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, приймаючи до уваги посилання позивачів на розбіжності у змісті трьох примірників договорів щодо наявності істотних умов, не дослідив та не сприяв витребуванню оригіналів таких примірників, фактично розглянувши позовні вимоги на підставі наданих третьою особою фотокопій, не встановивши де знаходяться оригінали цих договорів та які з них є дійсними.
При цьому, заперечуючи факти відсутності істотних умов в оспорюваних договорах оренди землі, представником відповідача було надані фотокопії цих договорів, завірені управлінням Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області, з яких вбачається, що такі істотні умови, як збереження стану об'єкта оренди, передача у заставу і внесення до статутного фонду - наявні в оскаржуваних договорах.
Статтею 64 ЦПК України встановлено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу, які згідно із ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Однак, незважаючи на це, не витребувавши і не вивчивши оригіналів правочинів, суди взяли до уваги інші фотокопії спірних договорів, так само завірені управлінням Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області, де, при цьому, відсутні визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та наявні у вказаних документах розбіжності не усунули.
Поряд із цим, судами не враховано того, що оскільки кожен з позивачів є власником окремої земельної ділянки, розмір їх ділянок і оспорювані договори є різними, тому вирішення позовних вимог кожного з позивачів вимагає встановлення фактів наявності всіх умов по кожному конкретному договору, а також належного та неналежного виконання відповідачем умов оспорюваних договорів.
Зазначене призвело до порушення судами вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, оскільки дана лише оцінка узагальнюючим доводам позивачів, які брали участь у справі з приводу порушення умов договорів оренди землі, однак не встановлено і в рішенні не зазначено обставин та конкретних фактів і доказів, які свідчать про невідповідність кожного конкретного договору оренди землі вимогам Закону України «Про оренду землі».
Також, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в оспорюваних договорах відсутні такі умови як відповідальність за несплату орендної плати, умови збереження стану об'єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, проте залишив поза увагою, що вказані істотні умови містяться, про те не в усіх договорах, а отже узагальнюючі висновки апеляційного суду щодо відсутності таких умов в усіх спірних договорах є передчасними.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Однак, судами не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у зв'язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення і яких конкретно законних прав позивачів.
Крім того, судами не враховано того, що умовами вказаних договорів оренди визначено те, що за їх невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору і не перевірили чи встановлено законодавством відповідальність за несплату орендної плати, чи може бути її застосовано до СВК «Розаліївський» з урахуванням змісту укладених із позивачами договорів у випадку порушення їх умов з боку відповідача та чи може таке викладення положення в договорі кореспондуватися із вимогами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і розцінюватися як наявність цієї істотної умови договору.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» - Мохонька Костянтина Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
Т.О. Писана