26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Попович О.В., Ступак О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду та визнання третейської угоди недійсною, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2014 року,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду та визнання третейської угоди недійсною було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2014 року, ухвалу суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нову, якою заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження рішення третейського суду від 06 жовтня 2008 року та скасовано це рішення, ухвалене для вирішення спору між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
В частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсною третейської угоди від 30 вересня 2008 року, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, у задоволенні відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду від 06 жовтня 2008 року та визнання третейської угоди від 30 вересня 2008 року недійсною, суд першої інстанції виходив із того, що третейським судом 06 жовтня 2008 року була законно затверджена мирова угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за якою ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу.
Також суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не був стороною у розгляді справи третейським судом, то згідно ст. 51 Закону України «Про третейські суди» він не має права на оскарження цих рішень.
Крім того, ОСОБА_1 відмовлено в поновленні тримісячного строку для звернення із заявою про оскарження рішення третейського суду з підстав пропущення цього строку.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для скасування рішення третейського суду від 06 жовтня 2008 року та відсутності підстав для задоволення заяви в частині визнання недійсною третейської угоди від 30 вересня 2008 року, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 13 березня 2007 року № 529, виданим виконкомом Вінницької міської ради, ОСОБА_3, є власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до договору дарування від 15 травня 2008 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 вищезазначену квартиру.
Третейською угодою від 30 вересня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передали на розгляд третейського суду спір щодо стягнення 353 500 грн боргу.
Рішенням третейського суду від 06 жовтня 2008 року затверджена мирова угода, укладена 06 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за якою визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_2, а ОСОБА_4 відмовився від будь-яких вимог щодо повернення боргу ОСОБА_2 відповідно до боргової розписки від 20 травня 2008 року на суму 353 500 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США.
Згідно з ч. 4 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.
Строк для звернення до суду обчислюється: з дня прийняття рішення третейським судом (для учасників третейського розгляду); з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про прийняття рішення третейським судом (для осіб, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки).
Цивільний процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку поважності причин пропуску строку на оскарження. Вони оцінюються у кожній конкретній справі, виходячи із фактичних обставин.
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк для оскарження рішення третейського суду від 06 жовтня 2008 року з поважних причин у зв'язку з чим вірно поновив цей строк.
Також, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що хоча ОСОБА_1 не був стороною у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, проте мав право на оскарження рішення третейського суду від 08 жовтня 2008 року, оскільки він вважав, що даним рішенням порушуються його права.
Також, вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для скасування рішення третейського суду від 06 жовтня 2008 року.
Згідно з ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасоване лише з таких підстав: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідає вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд скасовує рішення третейського суду, якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що ухвалюючи рішення, третейський суд не врахував положень ст. 175 ЦПК України, в тому числі й щодо обов'язку перевірити, чи не суперечить мирова угода закону, та не надав належної оцінки тому, що домовленість сторін стосовно передачі ОСОБА_2 квартири у власність ОСОБА_4 виходить за межі предмета позову, яким є стягнення суми боргу.
Таким чином, вірним є висновок апеляційного суду про те, що рішенням третейського суду вирішенні питання у спорі, не передбаченому третейською угодою, що є підставою для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна Судді: В.М. Коротун О.В. Попович М.В. Дем'яносов О.В. Ступак