26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «ІнТехДокСервіс» про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІнТехДокСервіс» до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД, ОСОБА_5 про визнання права власності; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД до товариства з обмеженою відповідальністю «ІнТехДокСервіс», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2014 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2009 року йому передано частину майна товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД (далі - ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД) у розмірі 12 377 597 грн, якою встановлено, що єдиним майном, яким володіє ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД є будівля складу «А» з прибудовами, загальною площею 1270, 7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та будівля складу «Б» з прибудовою, загальною площею 633,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, отже це майно може бути виділено йому до виконання судового рішення в цій частині, будівлі залишаються перебувати під арештом (забороною відчуження), накладеним ухвалами Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 вересня 2006 року та від 4 липня 2007 року.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24 березня 2010 року за ним визнано право власності на будівлю складу «А» з прибудовами, загальною площею 1270, 7 кв. м, що знаходиться за вище вказаною адресою, загальна вартість якого становить 2 411 789 грн.
Після звернення до суду з вказаним позовом позивач дізнався, що 30 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «ІнТехДокСервіс» (далі - ТОВ «ІнТехДокСервіс») було укладено договір купівлі-продажу будівлі складу «Б» з прибудовою, загальною площею 633,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Такий договір є недійсним, оскільки зазначене нерухоме майно перебувало під забороною відчуження відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 липня 2007 року. Право власності на спірний об'єкт нерухомого майна був набутий ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД від 1 листопада 2007 року всупереч вимогам закону, що встановлено рішенням апеляційного суду Вінницької області від 1 вересня 2010 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 1 листопада 2007 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року та просив визнати за ним право власності на будівлю складу «Б» з прибудовою, загальною площею 633,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
У грудні 2012 року ТОВ «ІнТехДокСервіс» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД та просило визнати право власності на будівлю складу «Б» з прибудовою, загальною площею 633, 2 кв. м, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 при посвідченні договору були надані нотаріусу усі правовстановлюючі документи на будівлю, а також гарантовано, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору, зокрема, що будівля складу не перебуває під арештом, щодо неї відсутні судові спори, а внаслідок її продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. Майно придбане за відплатним договором на законних підставах і товариство не знало і не могло знати про те, що продавець не має права на відчуження цього майна, оскільки при посвідченні договору будь-які обтяження щодо майна були перевірені нотаріусом. За таких обставин ТОВ «ІнТехДокСервіс» є добросовісним набувачем майна і підстави для витребування такого майна відсутні.
У липні 2013 року ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «ІнТехДокСервіс» та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року та визнати право власності на таку будівлю за ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 1 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_5, незважаючи на наявність заборони відчуження, був укладений договір купівлі-продажу спірної будівлі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 січня 2010 року зазначений договір визнано дійсним. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 1 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору дійсним, тобто нерухоме майно повернулося у власність ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД. Отже, правовстановлюючим документом ОСОБА_5 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу було рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 січня 2010 року, яке було скасовано судом апеляційної інстанції, тому він не набув право власності на об'єкт нерухомості та права відчуження не мав. Виходячи з чого, укладений 30 квітня 2010 року договір є недійсним. Оскільки право власності на будівлю складу «Б» юридично ні до кого не перейшло, власником даного майна є ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, складу з прибудовами, що розташована по АДРЕСА_2, укладений 30 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «ІнТехДокСервіс». У задоволені позову в частині визнання права власності відмовлено. У задоволені зустрічних позовів ТОВ «ІнТехДокСервіс» та ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_4, зустрічних позовів ТОВ «ІнТехДокСервіс» та ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за його касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2014 року з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
У касаційній скарзі ТОВ «ВКП «МА-КІ» ЛТД просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «ВКП «МА-КІ» та рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «ВКП «МА-КІ». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовів, зокрема ТОВ «ВКП «МА-КІ», на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що товариство не було стороною оспореного договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «ІнТехДокСервіс», у зв'язку з чим, вимагаючи повернення їй майна шляхом реституції обрано невірний спосіб судового захисту, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-95цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
При цьому ТОВ «ІнТехДокСервіс» судові рішення не оскаржує.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ» ЛТД відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта