Ухвала
іменем україни
26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Парінової І.К., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року,
У липні 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні Ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 Вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») і ОСОБА_3 укладено договір № 2706/0806/88-329, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США строком до 16 серпня 2013 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором у той же день між банком та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. 25 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу № 15 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 серпня 2006 року № 2706/0806/88-329 та договором іпотеки від 16 серпня 2006 року. 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу щодо права вимоги за зазначеними вище кредитним договором та договором іпотеки. Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 277 027 грн 39 коп., позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні Ініціативи» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 16 серпня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_3 укладено договір № 2706/0806/88-329, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США строком до 16 серпня 2013 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 серпня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
25 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно з умовами якого останнє набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, що підтверджується витягом з указаного договору (а. с. 11-12).
28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу, предметом якого визначено відступлення клієнтом фактору своїх прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором (а. с. 13-21).
Також 28 листопада 2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечним договором, предметом якого визначено передачу іпотекодержателем новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору (а. с. 22).
ОСОБА_3 зобов'язання за договорами належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 277 027 грн 39 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом - 186 759 грн 88 коп., заборгованість за процентами - 26 823 грн 23 коп. та пеня - 63 444 грн 28 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності факту передачі позивачу прав вимоги за договорами кредиту та іпотеки, недоведеності розміру кредитної заборгованості, а відтак і права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити.
Так, відповідно до ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього прав грошової вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 16 серпня 2006 року, укладеними між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_4 Крім цього, не виконано ухвали суду про витребування відповідних доказів.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик