іменем україни
26 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокгауз Україна», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником ОСОБА_6, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року,
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний Кредит») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокгауз Україна» (далі-ТОВ «Брокгауз Україна»), ОСОБА_4, ОСОБА_5 і просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 345 881 грн 89 коп.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Банк Національний Кредит» посилалося на те, що 27 березня 2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Брокгауз Україна» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-24ю/2013/2-1, за умовами якого ТОВ «Брокгауз Україна» отримало транші зі сплатою 28 % річних з переглядом процентної ставки через кожні три місяці та комісії у розмірі і в порядку, визначеними Тарифами та послугами по наданню кредитів в межах максимального ліміту заборгованості до 300 000 грн, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26 вересня 2013 року на умовах, визначених цим договором.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Брокгауз Україна», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено окремі договори поруки № № 04-93/1-4 та 04-94/1-4, відповідно за якими поручителі зобов'язались солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором в сумі 300 000 грн за графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 26 вересня 2013 року.
Позивач вказував, що позичальник ТОВ «Брокгауз Україна» належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 01 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 345 881 грн 89 коп., яку просив солідарно стягнути з відповідачів.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року, позов задоволено.
Ухвалено стягнути солідарно з ТОВ «Брокгауз Україна», ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» 345 881 грн 89 коп. у рахунок погашення за кредитним договором від 27 березня 2013 року № 05.1-24ю/2013/2-1 заборгованості, яка на 01 жовтня 2013 року становить: за кредитом - 299 984 грн 22 коп., за відсотками - 28 695 грн 47 коп., за комісією - 1 000 грн, штраф - 15 000 грн, пеня - 978 грн 51 коп., 3 % річних - 223 грн 69 коп.
Стягнуто солідарно з ТОВ «Брокгауз Україна» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» 345 881 грн 89 коп. у рахунок погашення за кредитним договором від 27 березня 2013 року № 05.1-24ю/2013/2-1 заборгованості, яка на 01 жовтня 2013 року становить: за кредитом - 299 984 грн 22 коп., за відсотками - 28 695 грн 47 коп., за комісією - 1 000 грн, штраф - 15 000 грн, пеня - 978 грн. 51 коп., 3% річних - 223 грн 69 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 324 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Національний Кредит», виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 01 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 345 881 грн 89 коп. та відповідно до пунктів 4.2, 4.3 кредитного договору та пунктів 1.1-1.3 договорів поруки відповідачі-поручителі повинні окремо один від одного з позичальником відповідати за неналежне виконання останнім кредитних зобов'язань і нести негативні наслідки таких його дій, а саме: сплатити неповернену частину кредиту, заборговані проценти за користування ним, комісії, пеню та штраф за неналежне виконання зобов'язання, а також три проценти річних.
При цьому апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2014 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - про призначення почеркознавчої експертизи, зазначивши про безпідставність наведених доводів у її призначенні, а також про наявність в суді справи за позовом ОСОБА_4 про визнання вказаного договору поруки недійсним (а. с. 162).
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 березня 2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Брокгауз Україна» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-24ю/2013/2-1, відповідно до умов якого надання кредиту мало здійснюватись окремими частинами зі сплатою 28 % річних та комісій в розмірі та в порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів в межах максимального ліміту заборгованості до 300 000 грн, та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26 вересня 2013 року (а. с. 8-15).
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Брокгауз Україна» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 04-93/1-4, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за вказаним договором (а. с. 28-29).
27 березня 2013 року такий самий договір поруки № 04-94/1-4 було укладено між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Брокгауз Україна» і ОСОБА_5 (а. с. 30-32).
Рішення в суді першої інстанції ухвалено без участі відповідача ОСОБА_4
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 стверджувала, що останній не підписував договір поруки № 04-93/1-4 та не поручався у будь-який інший спосіб за виконання ТОВ «Брокгауз Україна» договору про надання відновлювальної кредитної лінії, а про наявність такого договору дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 108-109).
У зв'язку з цим у суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності підпису ОСОБА_4 на договорі поруки від 27.03.2013 року № 04-93/1-4 (а. с. 157).
Відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції послався на ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 ухилявся від явки в суд першої інстанції та не скористався своїм правом щодо доведення своїх доводів у суді першої інстанції, а також окремо пред'явив позов про визнання укладеного з банком договору поруки недійсним (а. с. 157, 162).
Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яке було заявлено в апеляційній інстанції у зв'язку з тим, що справа у суді першої інстанції розглянута без участі відповідача, апеляційний суд не врахував, що дійсність підпису особи може встановити лише експерт, який має відповідну фахову освіту та спеціальні знання.
Суд апеляційної інстанції у порушення ч. 4 ст. 10, ч. 2 ст. 303 ЦПК України та без належного обґрунтування відмовив у призначенні експертизи, чим обмежив ОСОБА_4 у праві надати докази на обґрунтування своїх доводів, що позбавило його можливості довести перед судом переконливість своїх тверджень про наявність або відсутність юридичних фактів.
За змістом ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Всупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд на вказане уваги не звернув.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Зазначені процесуальні обов'язки суду в повній мірі стосуються і суду апеляційної інстанції. Проте апеляційний суд у клопотанні позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи спірного договору поруки відмовив, докази для її проведення не витребував, що є порушенням ч. 3 ст. 60 ЦПК України.
При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів належного відповідно до положень ст. ст. 74, 76 ЦПК України повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи в суді першої інстанції, тому висновок апеляційного суду щодо ухилення відповідача ОСОБА_4 від явки в суд першої інстанції необґрунтований.
Зважаючи на наведене та положення п. 4 ст. 129 Конституції України про те, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, ухвала суду апеляційної інстанції про залишення рішення районного суду без змін є передчасною.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_6, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
Г.В. Юровська