Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_8.,
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
за участю прокурора ОСОБА_11.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 13 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 року,
вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, такий, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджений за:
- ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирішені питання про речові докази у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 вирок суду залишено без зміни.
Цим вироком, який залишений без зміни судом апеляційної інстанції, засуджені також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючи спільно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, 24-25 вересня 2012 року в місті Харкові, вчинили низку злочинів: вимагання передачі чужого майна з погрозою застосування насильства та розголошення відомостей, які потерпілий мав намір зберегти в таємниці; викрадення та незаконне позбавлення волі людини, вчинене із корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, яке супроводжувалося спричиненням фізичних страждань; відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, поєднане з проникнення у житло, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб; викрадення офіційного документу із корисливих мотивів; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило значну матеріальну шкоду. Злочини вчинені за наступних обставин.
За пропозицією ОСОБА_5, який розробив план вчинення злочинів, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 організувалися для незаконного заволодіння майном ОСОБА_7
Діючи узгоджено, з виконанням кожним відведеної йому ролі, знаходячись по вулиці Університетській в районі сквера біля «Вічного вогню», засуджені застосували до ОСОБА_7 насильство, викрали його та відкрито викрали майно потерпілого, а саме: мобільний телефон, вартістю 4333 грн., автомобіль «БМВ 320і» і ключі до нього, вартістю 69047, 38 грн. та грошові кошти в сумі 300 гривень.
Після цього, доставивши ОСОБА_7 в гараж, розташований у дворі по АДРЕСА_2 і, утримуючи його там, незаконно позбавили потерпілого волі, також били, вчиняли насильницькі дії, відібрали ключі від квартири, вимагаючи повідомити місцезнаходження грошей.
Дізнавшись, де знаходяться гроші, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проникли в квартиру АДРЕСА_1, звідки викрали належні ОСОБА_7 цінності: 10000 гривень, 912 доларів США, що за курсом НБУ становить 7289,62 грн., чоловічі часи, вартістю 721 грн., три флакони туалетної води на загальну суму 1813 грн., нотаріально завірену довіреність від 08.07.2012 року на автомобіль на ім'я ОСОБА_7 В цей час інші засуджені погрожували потерпілому застосуванням тортур, розголошенням відомостей про його комерційну діяльність, били його.
У подальшому, продовжуючи застосовувати до ОСОБА_7 насильство, залякуючи його, погрожуючи поширенням ганебних відомостей, змусили потерпілого написати фіктивну розписку про отриманні грошей в сумі 10000 доларів США за свій автомобіль, вимагали передати їм ще 5000 доларів США, змусили говорити під запис неправдиву інформацію в тому числі і щодо вчинення злочинів.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців, саден в різних частинах тіла, автомобіль «БМВ 320і» заховали в боксі гаражного кооперативу «Хвиля» по АДРЕСА_3, а потерпілого вночі 25 вересня залишили на вулиці Червоноармійській, попередивши про обов'язок віддати 5000 доларів США.
26 вересня ОСОБА_1 подзвонив на мобільний телефон потерпілого, та погрожуючи фізичною розправою, нагадав про вищевказані вимоги.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень, пом'якшення призначеного покарання, а саме застосування ст. ст. 69, 75 КК України. Зазначає, що вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину та матір. Вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, яке на думку засудженого є суворим, то колегія дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженому, суд взяв до уваги, як обставини вчинення злочинів, так і дані про особу засудженого.
Зокрема, урахував характер і тяжкість вчинених злочинів, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому. Також судом взяті до уваги і стан здоров'я винного та наявність неповнолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З огляду на всі обставини справи та особу ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, навів у своєму рішенні докладні мотиви його прийняття.
ОСОБА_1 призначене покарання в межах санкцій статей обвинувачення, наближене до мінімальних розмірів. Правильно, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено і остаточне покарання, яке відповідає вимогам закону щодо загальних засад призначення покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, є законним, справедливим і сприятиме перевихованню засудженого та попередженню нових злочинів. Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені в касаційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам апеляційних скарг засудженого та його захисника, належним чином перевірені, на них надані ґрунтовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегія суддів не вбачає, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10