Ухвала
іменем україни
9 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013040710000895 за обвинуваченням
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Кривий Ріг, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7,
за касаційною скаргою прокурора на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року,
у касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через неправильне застосування кримінального закону. Зазначає, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, оскільки судом в повній мірі не враховано, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив аналогічний умисний корисливий злочин, вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, прагнув уникнути кримінальної відповідальності. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані доводи увагу не звернув, належним свого рішення не мотивував.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив призначити новий розгляд в апеляційному суді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішені питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24 березня 2013 року, приблизно о 2 годині у парку ім. Б.Хмельницького у Дзержинському районі м. Кривий Ріг, застосувавши до ОСОБА_2 фізичне насильство, що не є небезпечним для його життя і здоров'я, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном та в'язаною шапкою потерпілого на загальну суму 200 грн.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
У кожному конкретному випадку суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Призначаючи покарання засудженому, суд не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими слід належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні.
Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
Як убачається з вироку, не в повній мірі враховані ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу винного, його поведінка під час та після вчинення злочину.
Призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не навів переконливих мотивів про недоцільність відбування ОСОБА_1 призначеного покарання.
За таких обставин застосування судом щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим.
Апеляційна інстанція не звернула уваги на ці упущення.
З огляду на викладене, доводи прокурора у касаційній скарзі про м'якість призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів вважає слушними, а касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Оскільки в апеляційному порядку прокурор оскаржував вирок суду з тих же підстав та ним ставилося питання про ухвалення апеляційним судом нового вироку, то підлягає скасуванню тільки ухвала апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді кримінального провадження, суду необхідно звернути увагу на зазначені недоліки, належно перевірити доводи апеляції прокурора. В разі встановлення тих самих фактичних обставин і даних про особу ОСОБА_1, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5