Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_12.,
суддів: ОСОБА_13., ОСОБА_14.,
за участю прокурора ОСОБА_15.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
в режимі відео конференції)
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 жовтня 2010 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
· за ч. 4 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 190 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 358 КК України на 6 місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму,
засуджено:
· за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 358 КК України на 6 місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 змінено.
Скасовано вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України та закрито провадження у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 190 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі п. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання за ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі п. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання за ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Пом'якшено покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
У решті вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме квартирою АДРЕСА_5 власником якої є ОСОБА_5, і яка тривалий час перебувала за кордоном та майном, яке знаходилося у квартирі, запропонував ОСОБА_4 прийняти участь у реалізації своїх злочинних намірів.
Поінформувавши ОСОБА_4 щодо способу заволодіння квартирою та її реалізації у шахрайській спосіб, запропонувавши виступити у ролі псевдо власника житла з оформленням на її ім'я правовстановлюючих та інших документів, отримав згоду останньої на спільну участь у скоєнні злочинів.
На виконання злочинного наміру ОСОБА_2, виготовив підроблений договір купівлі - продажу квартири від 13 березня 2006 року, згідно якого, начебто, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 придбала вказану квартиру.
Після цього, вказаний договір, підписаний від імені ОСОБА_5 особою, матеріли справи відносно якої виділені в окреме провадження, та від імені ОСОБА_4 - особисто нею, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 надали на розгляд третейського судді ОСОБА_11 шляхом складання, між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 третейської угоди про визнання даного договору дійсним, при цьому видали за ОСОБА_5 особу, матеріли справи відносно якої виділені в окреме провадження, якою, при розгляді угоди були визнані повністю позовні вимоги ОСОБА_4, як позивачки щодо купівлі - продажу квартири.
Третейським суддею ОСОБА_11 31 березня 2006 року було винесено рішення третейського суду, яким договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано дійсним та за останньою визнано право власності на квартиру.
У подальшому, не усвідомлюючи незаконність винесеного ним рішення, суддя ОСОБА_11, 3 квітня 2006 року отримав нотаріальне посвідчення свого підпису в рішенні третейського суду.
Продовжуючи дії направленні на незаконне заволодіння квартирою, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали рішення третейського суду від 31 березня 2006 року, ксерокопії паспорту та картки платника податків на ім'я ОСОБА_4 до ОКП «Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації».
При цьому, ОСОБА_4 підписала замовлення щодо реєстрації в БТІ її права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та замовлення про надання витягу з реєстру права власності на вказане нерухоме майно.
3 квітня 2006 року працівниками ОКП «КООБТІ» за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на нерухоме майно, про що видано витяг про реєстрацію та витяг з реєстру права власності.
Реалізуючи злочинні наміри, направлені на отримання у шахрайській спосіб грошових коштів від незаконного продажу квартири, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, відшукали покупця ОСОБА_7, та запропонували продати йому квартиру АДРЕСА_3.
Повідомивши ОСОБА_7 завідомо недостовірну інформацію про належність квартири ОСОБА_4, видавши підроблені правовстановлюючі документи за дійсні, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 неправдиво запевнили в законності набуття останньою права власності на вказану квартиру, приховавши від нього факт протиправного заволодіння житлом ОСОБА_4 шляхом підроблення документів.
При цьому ОСОБА_2 і ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_7 договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 від 14 квітня 2006 року, який підписали ОСОБА_4 - як продавець, ОСОБА_7 - як покупець, нотаріально засвідчивши його того ж дня у приватного нотаріуса, надавши завідомо для них недостовірні документи, після чого нотаріус засвідчив і зареєстрував у реєстрі за № 860 вказаний договір купівлі-продажу квартири.
Реалізувавши таким чином нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7, заволоділи належними йому грошовими коштами у сумі 20 000 доларів США, що становить 101 000 грн.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та справу щодо нього закрити. Посилається на ту обставину, що як на досудовому слідстві, так і при проведенні судового слідства не було доведено його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вказує, що обвинувачення є неконкретним, не зазначено які шахрайські дії він учиняв; шкода заподіяна потерпілому ОСОБА_9 в судових рішеннях не підтверджена жодним доказом; не прийнято до уваги, що проведена декриміналізація ст. 358 КК України. Крім того, посилається на ту обставину, що в порушення кримінально-процесуального кодексу України, розгляд зауважень на протокол судового засідання проведений незаконним складом суду; фіксація судового процесу проведена неповно, відсутня позиція у дебатах державних обвинувачів. Вважає, що при призначенні покарання не було враховано всі пом'якшуючі обставини та дані про його особу.
Захисник ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та справу щодо ОСОБА_3 закрити. Посилається на ту обставину, що особисто засуджений не заволодівав будь-яким майном, по справі не було доведено попередньої змови між засудженими, місцевим судом не мотивовано висновок в частині суми шкоди, завданої потерпілим, не враховано зміни до ст. 358 КК України та не прийнято рішення про застосування ст. 49 КК України. Крім того, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які касаційні скарги з доповненнями підтримали у повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до змісту ст. 377 КПК України (1960 р.), ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, а тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України (1960 р.) вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.
Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги зазначені засудженим доводи належним чином не перевірив та своє рішення не мотивував.
Зокрема, як убачається із матеріалів кримінальної справи, засуджений у апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень, вказував зокрема на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність у його діях складу злочинів за які його засуджено, немотивоване визначення завданої шкоди, істотні порушення кримінально - процесуального закону, у тому числі у зв'язку з непроведенням повної фіксації судового процесу технічними засобами.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг суті всіх зазначених апелянтами доводів в ухвалі не навів, ретельно їх не перевірив, відповіді на усі доводи не надав і свого рішення про залишення без задоволення частини доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 та його захисника не мотивував.
Так, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи щодо розміру завданої шкоди потерпілому ОСОБА_9, хоча в матеріалах справи є показання потерпілого, висновки судової будівельно-технічної експертизи та договір купівлі-продажу зазначеної квартири, які є суперечливими в частині вартості квартири та суми її продажу.
Також судом не перевірено наявність у діях засудженого кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, з урахуванням роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» та змін внесених ухвалою апеляційного суду в частині виправдання за ч. 4 ст. 185 КК України.
Вказана обставина має суттєве значення для правильності кваліфікації дій засудженого.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи засудженого та захисника в частині того, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, пред'явленого засудженому ОСОБА_10
Так, апеляційний суд, визнаючи кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч.4 ст. 185 КК України зайвою та виправдовуючи засудженого за ч. 4 ст. 185 КК України, послався на те, що вказана кваліфікація не пов'язана з фактичним заволодінням зазначеної квартири, оскільки остання не змінила свого місця знаходження та адресу і не може бути предметом крадіжки. У той же час, суд першої інстанції у мотивувальній частині зазначив про крадіжку квартири та майна, яке у ній знаходилося, органом досудового слідства крадіжка майна з квартири засудженому не інкримінувалася. Апеляційний суд на доводи засудженого та його захисника в цій частині відповіді не дав.
Не дано конкретної відповіді апеляційним судом на доводи апелянтів про порушення кримінально-процесуального закону при проведенні фіксації перебігу судового процесу місцевим судом.
Таким чином, судом апеляційної інстанції вимоги ст. 377 КПК України (1960 р.) виконані не були, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд, який необхідно провести з дотримання вимог кримінально-процесуального та кримінального закону
Ураховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_2, судові рішення щодо неї також підлягають скасуванню за тих же підстав, у порядку ч. 2 ст. 395 КПК України (1960 р.).
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в порядку ч. 2 ст. 395 КПК України (1960 р.), скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14