Ухвала
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого ОСОБА_22.,
суддів: ОСОБА_23., ОСОБА_24.,
за участю прокурора ОСОБА_25.,
засуджених захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року,
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2013 року засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року за ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 3 роки,
-за ч. 2 ст. 199 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
-за ч. 2 ст. 209 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та конфіскацією всього майна без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України,
раніше не судимого,
-за ч. 2 ст. 199 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 209 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді
позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України,
раніше не судимого
-за ч. 2 ст. 199 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2 - 4 ст. 76 цього Кодексу;
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
громадянина України, судимого вироком цього ж суду від 21 травня 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
-за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 2 ст. 199 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_5,
громадянина України,
раніше не судимого
-за ч. 2 ст. 199 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_12,
ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, однак ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року вирок щодо нього було скасовано, а справу закрито на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) у зв'язку з його смертю.
Вирішено питання про долю речових доказів у справі.
За вироком місцевого суду вказаних засуджених визнано винуватими у вчиненні ряду злочинів, а саме: ОСОБА_5 - у виготовленні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та у збуті підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, а також в укладенні угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_12, ОСОБА_6 - у зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_6 й повторно; також їх визнано винуватими в укладенні угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_9 - у виготовленні та зберіганні з метою збуту підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_11 - у перевезенні, зберіганні з метою збуту та у збуті підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_10 - у перевезенні, зберіганні з метою збуту та у збуті підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, окрім того, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні психотропної речовини у великому розмірі без мети збуту, повторно.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_5 наприкінці листопада - на початку грудня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_9 для виготовлення підробленої національної валюти України розробили технологію виготовлення грошових банкнот Національного Банку України (далі - НБУ) номіналом 200 та 500 грн з метою подальшого їх збуту. За свою участь у цьому ОСОБА_9 мав отримати частку від одержаних злочинним шляхом коштів у розмірі 30 % від загальної суми номіналу виготовлених і реалізованих підроблених банкнот. Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 домовилися про те, що останній виконує відведену йому роль - виготовляє підроблені банкноти, а участі у збуті не бере.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 передав ОСОБА_9 4000 грн. для придбання та виготовлення необхідного обладнання й матеріалів, а ОСОБА_9, діючи відповідно до плану, придбав за ці кошти ноутбук, принтер, папір, флуоресцентний маркер та інші пристосування, які перевіз до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_3. Крім того, ОСОБА_9 установив у ноутбуці графічну комп'ютерну програму та використовував її під час підробки грошових банкнот, а також завдяки своїм знанням і навичкам художника впродовж грудня 2009 року - лютого 2010 року розробив та вдосконалив експериментальним шляхом технологію виготовлення підроблених банкнот і нанесення на них елементів захисту для ідентичності зовнішнього вигляду цих банкнот банкнотам НБУ, які знаходяться в обігу, що давало можливість досягти мети збуту підроблених грошей у звичайних умовах і ускладнювало виявлення підробки.
Далі ОСОБА_9 виготовив штампи для нанесення на підроблені банкноти елементів захисту і розробив техніку їх нанесення. Приблизно у лютому 2010 року за місцем свого проживання він виготовив першу партію підроблених банкнот: купюрами по 500 та по 200 грн. у розмірі не менше 25 500 грн., які зберігав до березня 2010 року, а потім у денний час у під'їзді свого будинку передав ОСОБА_5 для подальшого збуту за винагороду - 17 000 грн.
Ці банкноти ОСОБА_5 перевіз з метою подальшого збуту до АДРЕСА_4
На початку жовтня 2010 року ОСОБА_5 показав ОСОБА_12 декілька підроблених банкнот НБУ номіналом по 500 грн. і переконав у безпечності проведення операцій з ними. Після цього ОСОБА_12, який раніше працював на посаді начальника територіальної групи ТОВ «Агрокосм» і був обізнаний щодо організації роботи, способів проведення розрахунків та оформлення угод указаним підприємством, запропонував ОСОБА_5 реалізувати підроблені банкноти шляхом придбання у Запорізькій філії ТОВ «Агрокосм» 2 т. маргарину.
Потім ОСОБА_12 та ОСОБА_5, розробили план збуту підроблених банкнот й звернулися до спільного знайомого ОСОБА_6, якому повідомили про свої злочинні наміри й запропонували діяти разом із ними, на що останній погодився.
За висновками суду, незаконні перевезення та зберігання з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України здійснювалися за планом, попередньо розробленим ОСОБА_5 і ОСОБА_12, із розподілом функцій між співучасниками злочину, спрямованих на досягнення єдиного результату - збагачення шляхом збуту підроблених грошей.
21 жовтня 2010 року ОСОБА_5 у м. Дніпропетровську на пл. Островського передав ОСОБА_12 50 підроблених банкнот номіналом по 500 грн. на суму 25 000 грн. і дав вказівку збути їх у м. Запоріжжі.
У той самий день близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_12 і ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, на наданому останнім автомобілі «ТОYОТА Саmrу» прибули у м. Запоріжжя на вул. Харчову, 5, де збули співробітнику ТОВ «Агрокосм» ОСОБА_13 в якості оплати за 2 т. маргарину 50 підроблених банкнот НБУ номіналом по 500 грн. кожна на загальну суму 25 000 грн., які 22 жовтня 2010 року працівники міліції вилучили в інкасаторській сумці в ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Інженерній, 1 у м. Запоріжжі.
Крім того, ОСОБА_12, діючи згідно з раніше обумовленим із ОСОБА_5 планом, у м. Запоріжжі найняв водія автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_14 для перевезення 2 т. маргарину за межі цього міста, а потім із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 організували вивіз на указаному транспортному засобі зі складу ТОВ «Агрокосм», що на вул. Магістральній, 100 у м. Запоріжжі, придбаного ними за підроблені гроші маргарину.
Також 21 жовтня 2010 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_5 неподалік автошляху «Харків-Сімферополь» на території Вільнянського району Запорізької області, не повідомивши про це ОСОБА_12 та ОСОБА_6, з числа купюр, раніше виготовлених ОСОБА_9, збув ОСОБА_15 в якості оплати за надані послуги з вантажоперевезення підроблену банкноту НБУ номіналом 500 грн., яку згодом у нього вилучили працівники міліції.
У той же день близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_6, з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, продали 500 кг. маргарину за 6000 грн. працівникам пекарні, розташованої по вул. Ювілейній, 6, у с. Зорі Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а решту - 1 500 кг. маргарину доставили у гараж АДРЕСА_5
24 жовтня 2010 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_12 продали зазначені 1500 кг. маргарину за 10 000 грн. працівникам пекарні ПП «Економпродукт», розташованій по вул. Набережній Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.
У жовтні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 за допомогою раніше придбаних обладнання й матеріалів виготовили не менше ніж 129 підроблених грошових банкнот номіналом 500 грн. на суму 64 500 грн., які ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_16 зберігав з метою збуту.
У листопаді 2010 року ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_6 у м. Запоріжжі передав із метою збуту ОСОБА_5 не менше 127 підроблених грошових банкнот номіналом 500 грн., а дві такі банкноти продовжив зберігати за місцем свого проживання з цією ж метою.
У листопаді 2010 року ОСОБА_5, отримавши від ОСОБА_9 підроблені банкноти, перевіз їх на автомобілі марки «ТОYОТА Саmrу» до м. Дніпропетровська, де частину зберігав з метою збуту за місцем свого проживання - у домоволодінні по АДРЕСА_7, а частину передав ОСОБА_11 для зберігання з указаною метою за місцем проживання останнього - у домоволодінні по АДРЕСА_8
У листопаді 2010 року ОСОБА_5 у зазначеному домоволодінні передав декілька підроблених банкнот номіналом 500 грн ОСОБА_6, які той зберігав і перевозив з метою збуту в автомобілі марки «ВАЗ-21703».
17 листопада 2010 року, приблизно о 15.15 год. ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, прибув на вказаному транспортному засобі на заправку по просп. Газети «Правда», 1-Б в м. Дніпропетровську, де передав оператору АЗС ОСОБА_17 підроблену банкноту номіналом 500 грн. і замовив бензин на суму 70 грн. Через сумніви щодо достовірності банкноти оператор ОСОБА_18 доручила ОСОБА_17 уточнити марку та номер автомобіля покупця. Тому ОСОБА_6, злякавшись викриття й притягнення до кримінальної відповідальності, виїхав із території АЗС, при цьому пошкодив заправну колонку та пістолет паливного шланга.
ОСОБА_5, приблизно в середині листопада 2010 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, передав останньому декілька підроблених банкнот номіналом 500 грн. з метою збуту, які той зберігав і перевозив із цією метою в автомобілі марки «ВАЗ-2108».
13 грудня 2010 року в період із 15.15 - 15.30 год. ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, прибув на вказаному автомобілі до будинку № 15 по просп. Газети «Правда» у м. Дніпропетровську, де збув ОСОБА_19 за 2000 грн. 10 підроблених банкнот номіналом 500 грн. на загальну суму 5000 грн.
Того ж дня, близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_20 добровільно видав працівникам міліції придбані ним у ОСОБА_10 в ході проведення оперативної закупівлі підроблені банкноти.
29 грудня 2010 року в період із 09.55 год. до 10.05 год. ОСОБА_5 прибув на автомобілі «ТОYОТА Саmrу» до автомийки по вул. Калиновій, 87 у м. Дніпропетровську, де збув ОСОБА_19 за 4000 грн. 14 підроблених банкнот номіналом 500 грн. на загальну суму 7000 грн.
Того ж дня близько 10 год. 15 хв. ОСОБА_20 добровільно видав працівникам міліції придбані ним у ОСОБА_5 у ході проведення оперативної закупівлі підроблені банкноти.
08 лютого 2011 року, близько 10.00 год., ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11 прибули на зазначеному автомобілі до місця поблизу вул. Лісової с. Дорогого Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де збули ОСОБА_19 за 20 000 грн. 100 підроблених банкнот номіналом 500 грн. на загальну суму 50 000 грн.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_11, побачивши, що до них наближаються працівники міліції, втекли з місця події. Тоді ж ОСОБА_11, виконуючи вказівку ОСОБА_5, викинув з автомобіля частину отриманих від ОСОБА_19 банкнот номіналом 200 грн., решту залишили в салоні транспортного засобу, а самі втекли.
08 лютого 2011 року, приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на території виробничої бази ТОВ «Всесвіт» поблизу вул. Лісової с. Дорогого, ОСОБА_19 добровільно видав працівникам міліції придбані ним у ході проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_5 та ОСОБА_11 100 підроблених банкнот номіналом 500 грн.
Крім того, 07 лютого 2011 року ОСОБА_10 за невстановлених обставин у невстановленої особи придбав психотропну речовину - метамфетамін, яку перевіз до квартири АДРЕСА_2, де зберігав без мети збуту. 08 лютого 2011 року працівники міліції під час обшуку в зазначеній квартирі виявили та вилучили дев'ять пакетів із метамфетаміном, загальна вага якого становить 4,364 г, що є великим розміром.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року скасовано вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в частині призначеного їм покарання.
Призначено ОСОБА_5 за ч.2 ст.199 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч.2 ст.209 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, з конфіскацією всього майна засудженого без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом, з конфіскацією всього майна засудженого без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року і ОСОБА_5 остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом, з конфіскацією всього майна засудженого без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
ОСОБА_6 призначено за ч.2 ст.199 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч.2 ст.209 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом, з конфіскацією всього майна засудженого без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом, з конфіскацією всього майна засудженого без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
ОСОБА_9 призначено за ч.2 ст.199 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В решті вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 залишено без зміни.
В касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними, засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості, просять вирок апеляційного суду змінити, із застосуванням ст. 69 КК України остаточне покарання знизити до 8 років позбавлення волі. В обґрунтування скарг вказують на помилкове невизнання пом'якшуючою покарання обставиною наявність на його утриманні малолітньої дитини ОСОБА_21 та матері похилого віку. Вказують на невірне зазначення судом про невизнання вини за ч. 2 ст. 209 КК України, в той час як ОСОБА_5 визнавав вину за цей злочин.
В касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними, засуджений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості, просять вирок апеляційного суду змінити, призначити мінімальне покарання, не пов'язане з позбавленням волі. В обґрунтування скарг вказують на неврахування апеляційним судом висновків комісійної судово-медичної експертизи щодо тяжкого стану здоров'я засудженого ОСОБА_9, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також пом'якшуючої покарання обставини - активне сприяння розкриттю злочинів.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, із застосуванням ст. 69 КК України знизити покарання до 6 років позбавлення волі. Вказує на невірне зазначення апеляційним судом про невизнання вини за ч. 2 ст. 199 КК України, в той час як визнавав вину за цей злочин. Зазначає про неврахування факту перебування на його утриманні матері, яка доглядає за батьком-інвалідом.
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, просить вирок апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування скарги вказує на помилковість висновків суду про відсутність у діях засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.3 ст.199 КК України - вчинення злочину організованою групою. Стверджує, що ОСОБА_5 було забезпечено розподіл функцій щодо дій пов'язаних з підготовкою до збуту підроблених грошових знаків: функції зберігання підроблених грошових знаків виконувалися ОСОБА_5 та ОСОБА_11 функція їх перевезення від місця виготовлення у м. Запоріжжя - ОСОБА_5, функція виготовлення підроблених грошових знаків - ОСОБА_9, а збут -ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Зазначає, що апеляційний суд безпідставно не навів аналізу показань ряду свідків, в зв'язку з чим, на думку прокурора, порушив вимоги ст. 334 КПК України (1960 року). Вважає, що незастосування ч. 3 ст. 199 КК України вплинуло на призначення несправедливо м'якого покарання засудженим. Посилається на порушення апеляційним судом ст. 399 КПК України (1960 року) в зв'язку з неналежною перевіркою доводів касаційної скарги прокурора, про що вказував в своїй ухвалі від 01 квітня 2014 року суд касаційної інстанції.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7, які просили задовольнити їх касаційні скарги, пояснення прокурора, який не підтримав доводів жодної касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Правильність кваліфікації дій та доведеність вини у вчиненні інкримінованих злочинів засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та захисниками ОСОБА_8, ОСОБА_7 не оскаржуються, однак ними порушено питання в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок суворості, в зв'язку з чим колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 покарання, дотримався і належним чином обґрунтував у своєму вироку призначення вищезазначеним засудженим більш суворого покарання.
Так, суд апеляційної інстанції, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_5 злочинів, дані про особу винного, дійшов висновку, що призначене судом першої інстанції покарання не можна вважати необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів навіть з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, на які є посилання і у касаційних скаргах та у відповідності до основних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65-67 КК України правильно призначив ОСОБА_5 більш суворе покарання як за вчинені злочини так і за їх сукупністю та сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
Мотивуючи свій висновок про безпідставність застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.209 КК України, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд, призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.209 КК взагалі не врахував ступінь тяжкості цього злочину, який є особливо тяжким, а зазначені у вироку обставини та дані про особу ОСОБА_6 не є достатніми для визнання їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та уможливлюють призначення покарання нижче від найнижчої межі. З врахуванням викладеного, всіх обставин справи та даних про особу засудженого апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 при призначенні мінімального розміру покарання, установленого ч.2 ст.209 КК України.
Також суд апеляційної інстанції, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, дійшов правильного висновку про безпідставність застосування до нього судом першої інстанції положень ст.75 КК та з врахуванням усіх обставин справи, в тому числі і зазначених у касаційних скаргах, з наведенням ґрунтовних мотивів дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_9 мінімального розміру покарання, установленого санкцією ч.2 ст.199 КК, яке необхідно відбувати реально.
Отже, підстав для пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає, оскільки призначене кожному із них покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судами кримінального закону, а саме ч.2 ст.199 КК, оскільки, на думку прокурора, є наявною у діях засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 така кваліфікуюча ознака, передбачена ч.3 ст.199 КК України, як вчинення злочину організованою групою, колегія суддів не визнає слушними, оскільки ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який з наведенням ґрунтовних мотивів дійшов правильного висновку про відсутність у діях засуджених установлених ч.3 ст.28 КК ознак організованої групи.
Вищезазначені обставини були предметом перевірки апеляційного суду, який погодився з висновками суду першої інстанції та вирок у зазначеній частині залишив без зміни. Свій висновок апеляційний суд належним чином обґрунтував у своєму вироку, вирок відповідає вимогам статей 332-335, 378 КПК України і з цим висновком погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції. Недотримання судом апеляційної інстанції положень ст.399 КПК України (1960 року), на що наголошено у касаційній скарзі прокурора, при розгляді справи не установлено.
Крім того, прокурор, заперечуючи правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5 за ч.2 ст.199 КК, погодився з такою кваліфікацією дій засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які за попередньою змовою з зазначеними вище засудженими вчиняли ці злочинні дії, та вирок відносно яких ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року залишено без зміни.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального чи неправильного застосування кримінального законів, які б були безумовною підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України 1960 року, п. 11 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 - залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24