Ухвала іменем україни 27 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого ОСОБА_16.,
суддів: ОСОБА_17., ОСОБА_18.,
з участю прокурора ОСОБА_19.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2013 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, раніше не
судимий,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянин України, раніше не
судимий,
виправдані за ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні даних злочинів.
Вироком вирішено питання про стягнення судових витрат та про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року вирок місцевого суду залишений без зміни.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися в тому, що вони:-
Будучи службовими особами - працівниками міліції, уповноваженими на виконання функцій держави, всупереч інтересів служби, використовуючи надані їм повноваження та службове становище з метою протиправного збагачення, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою впродовж серпня-вересня 2012 року неодноразово вимагали від представників ТЗОВ «Підприємство ЕЛСИ» - директора ОСОБА_3 та менеджера цього ж підприємства ОСОБА_4 хабар в розмірі 50 000 грн. за невтручання та не перешкоджання у майбутньому у здійсненні останніми підприємницької діяльності, пов'язаної із вивезенням з території Хмельницького відділення відокремленого підрозділу «Складське господарство» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», товарно-матеріальних цінностей.
Реалізуючи свої злочинні наміри, 04 вересня 2012 року біля 13 год. 30 хв. в м. Нетішині, Хмельницької області, в районі ХАЕС,
ОСОБА_2 отримав хабар від директора ТЗОВ «Підприємство «ЕЛСИ» ОСОБА_3 у вигляді частини грошових коштів в сумі 22 000 грн., після чого, згідно з попередньою домовленістю, розділив їх з ОСОБА_1 Цього ж дня ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгодили між собою злочинні наміри про те, що втягнуть у свою протиправну діяльність свого керівника - начальника відділення спеціальної міліції при УМВС України в Хмельницькій області підполковника міліції ОСОБА_5 Розділивши між собою вказані кошти, ОСОБА_1 передав на маршрутному автобусі в папці з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи частину коштів в сумі 6 600 грн. підполковнику ОСОБА_5
Виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні злочинів, суд у вироку послався на те, що частина зазначених в обвинувальному висновку доказів є недопустимими, оскільки вони отримані в порушення кримінально-процесуального закону, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», частина - неналежними, а решта - недостатніми для визнання їх винними.
З такими висновками суду першої інстанції погодилась і судова колегія апеляційного суду.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування скарги зазначає, що вирок винесений незаконним складом суду, а саме те що, суддя ОСОБА_20. раніше виносила постанову про повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаним обвинуваченням на додаткове розслідування, тому не мала права розглядати справу по суті. Також судом вирок було підготовлено ще до видалення суду в нарадчу кімнату, що є порушенням вимог ст. 322 КПК України 1960 року.
Крім того зазначає, що судом взагалі не прийнято до уваги та нічим не спростовано показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дані ними під час досудового слідства; показання свідків ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили факти вимагання та одержання підсудними саме хабара; показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_15 - понятих, присутніх при огляді місця події, які підтвердили відповідність протоколів побаченому ними.
Прокурор наголошує також на тому, що в порушення ст. 323 КПК України 1960 року місцевим судом з надуманих підстав визнано неналежними та недопустимими доказами: протокол огляду житла ОСОБА_2; протокол відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2; протокол огляду службового кабінету ОСОБА_5; рапорт ОСОБА_5 про можливі протиправні дії його підлеглих; частину хабара, переданого ОСОБА_1 в папці з відмовними матеріалами.
Зазначає, що колегія суддів Апеляційного суду
Хмельницької області безпідставно та незаконно погодилась із висновком суду першої інстанції про виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Таке рішення, на думку касатора, прийнято з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а саме щодо обов'язкової фіксації технічними засобами перебігу судового засідання у випадку проведення судового слідства. Наголошує, що суд апеляційної інстанції всі доводи апеляції прокурора не перевірив, вибірково надав на них відповіді, належним чином не мотивував свого рішення.
В запереченнях та доповненнях до заперечення на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_1 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий судовий розгляд; виправданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
З матеріалів справи вбачається, що суд належним чином проаналізував докази, на які орган досудового слідства посилався на підтвердження пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення, та з дотриманням вищевказаних вимог закону вказав у вироку підстави для їх виправдання із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення.
Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе в інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що злочини не вчиняв, оперативно-розшукові заходи щодо нього проводились незаконно, з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Також показав, що слідство проведено однобічно та неповно, всі клопотання, які були ним заявлені у процесі розслідування справи, безпідставно відхилялись.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 також винним себе в інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив, що явку з повинною написав під психологічним тиском службових осіб органів досудового слідства, всі докази наявні в матеріалах справи, зібрані з грубим порушенням вимог Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст. 398 КПК України 1960 року, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин щодо однобічності та неповноти досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі прокурора.
Згідно статей 370-372 КПК України 1960 року предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У касаційній скарзі прокурора не зазначено жодної, передбаченої у ст. 370 КПК України 1960 року обставини, яка б свідчила про істотні порушення кримінально-процесуального закону, що перешкодило б суду постановити законний та обґрунтований вирок, не наведено і доказів, які б спростували висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо невинуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2
На думку колегії суддів, у ході досудового і судового слідства, обґрунтовано встановлено, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України не доведена, при цьому судом наведено мотиви прийняття такого рішення.
Як видно із судового рішення, на підставі пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та інших зібраних доказів по справі, яким дано належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку, про недоведеність участі останніх у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, то вони є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи прокурора, які за змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, навівши відповідні мотиви, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. З судовими рішеннями погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Твердження прокурора про істотні порушення кримінально-процесуального закону апеляційним судом щодо обов'язкової фіксації технічними засобами перебігу судового процесу у випадку проведення ним судового слідства є необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 87 КПК України 1960 року на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду в суді першої чи апеляційної інстанцій здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, ні прокурором, ні іншими учасниками судового розгляду будь-яких клопотань з цього приводу не надходило.
Щодо інших процесуальних порушень, на які звертає увагу касатор, надані розгорнуті відповіді судом апеляційної інстанції, з висновками якої погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
______________ _______________ _______________ ОСОБА_16. ОСОБА_17 ОСОБА_18.