16 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів: ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2014 року,
встановила:
Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого АДРЕСА_1 у тому ж місті, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Дніпропетровського обласного суду від 28 вересня 2000 року за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3
ст. 215-3, ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 9, ст. 42 КК (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, постановою Балаклейського районного суду Харківської області від
21 березня 2003 року постановлено вважати засудженим за ч. 1 ст. 140, ч. 3 ст. 215-3, ч. 2 ст. 187, ст. 42 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, звільненого
05 травня 2008 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він
14 квітня 2013 року приблизно о 20.00 год. повторно біля торгово-зупиночного комплексу по вул. 23 лютого Тернівського району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на дорозі, що веде у напрямку житлового масиву «Північний ГЗК» дістав з кишені молоток і, застосувавши насильство небезпечне для життя та здоров'я, вчинив розбійний напад на
ОСОБА_2, в ході якого заволодів майном останнього на загальну суму 18 302 грн. Під час цього нападу ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого
2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Слід зазначити, що неповнота досудового і судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого) відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК не підлягають перегляду в касаційному порядку, оскільки самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі
ст. 409 КПК.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 4 ст. 187 КК відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку.
Цей висновок суду підтверджується даними, що містяться в показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у протоколі пред'явлення особи для впізнання від 13 травня 2013 року, у висновку судово-медичної експертизи від 17 червня 2013 року № 1443, та іншими доказами, достовірність яких сумніву у місцевого суду не викликала, з чим погоджується і колегія суддів.
Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, давши належну оцінку всім доводам засудженого, висунутим ним на свій захист із приводу обставин вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК.
Як видно зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду, такі твердження про недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК висловив засуджений у своїй апеляційній скарзі. Апеляційний суд обґрунтовано залишив її без задоволення, вмотивувавши свої висновки належним чином, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були би підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
ухвалила:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого
2014 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8