18 листопада 2014 року Справа № 9213/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Сеника Р.П.
суддів: Попко Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, зобов'язання надати інформацію за зверненням та стягнення моральної шкоди, -
30.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій Міністерства внутрішніх справ України у формі передачі його запиту стосовно Державного підприємства МВС України «Інформ - ресурси неналежному органу - Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України та визнати незаконними дії Міністерства внутрішніх справ України у формі надання завідомо недостовірної інформації про юридичну адресу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України, а також стягнути в його користь в якості компенсації за спричинену моральну шкоду у зв'язку із порушенням права на отримання публічної інформації та надання завідомо недостовірної інформації суму в розмірі 43 848 грн..
Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення вимог статтей 20, 22 Закону України ''Про доступ до публічної інформації'' і п'ятиденного терміну залишив без виконання інформаційний запит від 25.06.2014 року про надання публічної інформації, а саме завіреної копії наказу МВС Україн про утворення Державного підприємства МВС України «Інформ - ресурси, завірену копію Положення (статуту) даного ДП МВС Україн «Інформ - ресурси», завірені копії Положення про філію ДП МВС України «інформ - ресурси», а також надати інформаціцю про юридичну адресу ДП МВС України «Інформ - ресурси».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем повністю надана інформація на всі запити позивача посилаючись на те, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не встановлено обов'язку розпорядників інформації завіряти надані на запит документи, щодо запитуваного позивачем Положення про філії ДП МВС України «Інформ - ресурси» позивачеві роз'яснено, що МВС України вказані Положення не зберігає, а право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи та затверджувати положення про них належить до компетенції підприємств і таким чином МВС України не є розпорядником вказаної інформації.
Що стосується твердження позивача про надання відповідачем завідомо недостовірної інформації щодо місцезнаходження юридичної особи ДП МВС України «Інформ - ресурси», суд зазначає, що згідно наданого відповідачем та наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 22 серпня 2014 року зареєстрованим в Реєстрі місцезнаходженням юридичної особи - ДП МВС України «Іформ - ресурси» є : вул.. Інститутська, 29/3, м. Київ, 01021, що відповідає інформації, вказаній відповідачем у листі від 23 липня 2014 року №15/9-543і.
З урахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що твердження позивача про надання відповідачем у листі від 23 липня 2014 року №15/9-543і завідомо недостовірної інформації не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а оскільки відмови у наданні запитуваної інформації щодо передачі запиту на розгляд Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України судом не встановлено, то суд прийшов до висновку, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди до задоволення не підлягають. На підставі наведеного суд постановив, що заявлений позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій Міністерства внутрішніх справ України про надання завідомо недостовірної інформації про юридичну адресу ДП МВС України «Інформ - ресурси», а також суд порахував за встановлену обставину надання відповіді на запит листом від 12.08.2014 року і на цій підставі відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання дій МВС України у формі необґрунтованої відмови у наданні запитуваної інформації. На думку апелянта судом було зроблено неправильний висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконними дій МВС України у формі передачі запиту неналежному органу, а саме - Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України.
На думку апелянта всі його позовні вимоги немайнового характеру підлягають до задоволення, в тому числі і стягнення моральної шкоди, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року та постановити нову постанову якою задовольнити його позовні вимоги.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися та не повідомили про причини неприбуття, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
10 липня 2014 року позивачем надіслано через відділення поштового зв'язку запит від 25 червня 2014 року на отримання публічної інформації, адресований Міністерству внутрішніх справ України, із проханням надати йому завірену копію Наказу МВС України про утворення Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» (надалі - ДГІ МВС України «Інформ-ресурси»), завірену копію Положення (статуту) даного ДП МВС України «Інформ-ресурси», завірені копії Положення про філію ДП МВС України «Інформ- ресурси», а також надати інформацію про юридичну адресу даного ДП МВС України Інформ- ресурси».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цьогоЗакону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно ч.ч. 1,4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Так, використовуючи надане ст. 40 Конституції України, право на звернення до органів державної влади, 25.06.2014 року ОСОБА_1 направив запит адресовану Міністерству внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати завірену копію наказу МВС України про утворення Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ - ресурси», завірену копію Положення (статуту) даного ДП МВС України «Інформ - ресурси», завірені копії Положення про філію ДП МВС України «Інформ - ресурси», а також надати інформацію про юридичну адресу ДП МВС України «Інформ- ресурси». Відтак, відповідно до ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач зобов'язаний був особисто надати відповідь заявнику не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, чого не було зроблено особисто відповідачем, до якого був адресований відповідний запит.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про передачу запиту ОСОБА_1 на розгляд Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України оскільки наказом МВС України від 07.02.2007 року № 33 «Про реорганізацію підрозділів центрального апарату міністерства» Департамент ресурсного забезпечення МВС України (на який покладались функції управління державним майном), був реорганізований шляхом приєднання до МВС України, а його функції передані МВС України, оскільки заступник міністра внутрішніх справ-керівник апарата, який підписав резолюцію на виконання даного запиту, має право особисто визначати виконавця запиту публічної інформації, він доручив його виконання Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, а також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції який не погоджується з твердженням позивача про те, що йому відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки, як встановлено вище, позивачу на його запит надіслано копію наказу МВС України від 21.07.2008 року №347 яким створено Державне підприємство МВС України «Інформ-Ресурси» (копія міститься в матеріалах справи) та копію статуту ДГ1 МВС України «Інформ-Ресурси», а також що стосується твердження позивача про надання відповідачем завідомо недостовірної інформації щодо місцезнаходження юридичної особи ДП МВС України «Інформ-ресурси», слід зазначити, що згідно наданого відповідачем та наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22 серпня 2014 року зареєстрованим в Реєстрі місцезнаходженням юридичної особи - ДП МВС України «Інформ-Ресурси» є: вул.Інститутська, 29/3, м. Київ, 01021, що відповідає інформації, вказаній відповідачем у листі від 23 липня 2014 року №15/9-543і.
На думку колегії суддів адреса, яка вказана позивачем: 69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневий район, проспект Леніна, 109, кімната 401, то відповідно до згадуваного вище Витягу, за вказаною адресою було зареєстроване місцезнаходження дочірнього підприємства ДП МВС України «Ресурси» «Інформ-Ресурси», діяльність якого припинена наказом МВС України від 21.07.2008 року №347, а також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відмови у наданні запитуваної інформації, надання завідомо недостовірної інформації, а також протиправності в діях відповідача щодо передачі запиту на розгляд Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України судом не встановлено, то суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягають.
Колегія суддів критично оцінює твердження представника відповідача та висновку суду першої інстанції, що стосується документів, які на запит позивача були надіслані йому листом від 12 серпня 2014 року, слід зазначити, що ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження, а тому строк розгляду запиту (до 20 робочих днів) встановлений ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації» відповідачем не порушено.
На підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником, а згідно цього ж Закону ч.3 ст.20 у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З матеріалів справи вбачається, що направлений запит ОСОБА_1 від 25.06.2014 року зареєстровано в Міністерстві внутрішніх справ України, а саме заступником міністра - керівником апарату Чеботар С.І. - 14 липня 2014 року № 1118зі з резолюцією «до розгляду у встановленому порядку» направлено директору департаменту фінансового забезпечення та бухгалерського обліку Тахтай О.В. та зареєстрований 21липня 2014 року № 54зі (а.с.58), а також з матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2014 року № 15/9-54зі директором ДФЗБО МВС України О.В. Тахтай на адресу позивача направлений лист яким його проінформовано, що згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядників інформації не уповноважено завіряти надані у відповідь на запит копії документів та проінформував про місцезнаходження юридичної особи ДП МВС України «Інформ - ресурси» і тільки листом від 12 серпня 2014 року до № 15/9-54зі як доповнення до листа від 21.07.2014 року направлені копії: наказу МВС України від 21.08.2008 № 347 «Про припинення діяльності дочірнього підприємства ДП МВС України «Ресурси» «Інформ - ресурси» та копію статуту ДП МВС України «Інформ - ресурси» і повідомлено, що копії положення про філію ДП МВС України «Інформ - Ресурси» в Міністерстві не зберігаються.
Відтак, колегія суддів вважає підставними вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій Міністерства внутрішніх справ України в частині необґрунтованої відмови у наданні інформації з пропущенням строку розгляду запитів на інформацію на підставі ст..20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте решта заявлених позовних вимог не підлягає до задоволення, оскільки на момент розгляду справи в суді були виконанні відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування..
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року по справі № 819/1480/14-а - скасувати та прийняти нову постанову в якій адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Міністерства внутрішніх справ України в частині необґрунтованої відмови у наданні інформації з пропущенням строку розгляду запитів на інформаційний запит ОСОБА_1 від 25.06.2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор