20 листопада 2014 року м. Київ В/800/5049/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Цуркана М.І.;
Горбатюка С.А.;
Єрьоміна А.В.; Зайця В.С.;
Кравцова О.В.,
здійснивши розгляд заяви Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Упек Трейдинг» до Харківської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про визнання недійсним рішення та стягнення коштів,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, зміненою постановою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2014 року, цей позов задоволено частково. Скасовані рішення Харківської міжрегіональної митниці Міндоходів (Митниця) про коригування митної вартості та картка відмови у митному оформленні.
Митниця звернулася до суду із заявою про перегляд Верховним Судом України наведеного рішення касаційного суду.
Як на підставу здійснення перегляду, заявник посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України положень Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ щодо підстав виникнення сумнівів у задекларованій митній вартості.
Зокрема, заявником додано копії рішень Вищого адміністративного суду України: постанови від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ПП «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення; ухвали від 16 вересня 2014 року у справі за позовом ПрАТ «Новий Стиль» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови; постанови від 4 вересня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Сопрано-Нова» до Житомирської митниці, Державної казначейської служби України у Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
У наведених рішеннях, на думку заявника, касаційний суд по-іншому, ніж у оскаржуваній постанові, застосував норми матеріального права.
Колегія суддів вважає доводи заявника щодо наявності підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України необґрунтованими.
Згідно зі статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.
З аналізу постанови, про перегляд якої йдеться, та доданих заявником рішень Вищого адміністративного суду України вбачається, що у цих справах відсутня подібність правовідносин. Це виключає можливість стверджувати про неоднакове застосування норм матеріального права.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі, про перегляд якої йдеться, касаційний суд послався на те, що застосування Митницею третього методу визначення митної вартості (за ціною на аналогічні товари) на основі самої лише цінової інформації з бази Державної митної служби є незаконним, оскільки відповідна інформація не містить відомостей про характеристики та параметри товарів, що свідчать про їх подібність.
В рішеннях, доданих заявником на підтвердження неоднакового застосування одних і тих же норм матеріального права, касаційний суд дійшов протилежних висновків про правильність здійсненого Митницею коригування, проте обставини такого коригування відрізняються від справи, про перегляд якої йдеться.
Зокрема, у постанові від 27 вересня 2012 року касаційний суд погодився з визначенням вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки позивач відмовився подати витребувані Митницею документи.
В ухвалі від 16 вересня 2014 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що у Митниці обґрунтовано виник сумнів у задекларованій вартості, оскільки постачальник та імпортер товару можуть бути пов'язаними особами, а висновок експерта свідчить про невідповідність вартості товару ринковим цінам. Оскільки таких сумнівів декларант не спростував, касаційний суд дійшов висновку про правильність коригування.
У постанові від 4 вересня 2014 року Вищий адміністративний суд України також послався на пов'язаність постачальника і декларанта, та той факт, що останній не подав витребуваних Митницею документів на підтвердження задекларованої вартості.
Викладене свідчить про відсутність подібності правовідносин, що виключає можливість перегляду справи Верховним Судом України з мотиву, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити в допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Упек Трейдинг» до Харківської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про визнання недійсним рішення та стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.І.Цуркан
С.А.Горбатюк
А.В.Єрьомін
В.С.Заяць
О.В.Кравцов