ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 листопада 2014 року № 813/6202/14
15 год. 37 хв. зал судових засідань №8
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Бугара М.Р.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача 1 - Збитковської І.В.,
представника відповідача 2 - Возного Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі - Позивач) до Львівської митниці Міндоходів (далі - Відповідач 1), Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (далі - Відповідач 2), в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.10.2014 року просить суд:
- визнати протиправними дії державного реєстратора, які виразилися у здійсненні ним 24 квітня 2013 року державної реєстрації юридичної особи з найменуванням "Львівська митниця Міндоходів" (код ЄДРПОУ 38700759) з порушенням вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а саме: на підставі не чинних установчих документів: Положення про Львівську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 55 від 17.04.2013 року "Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області" (далі - Положення № 55), які не відповідають вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", не містять передбачені законом відомості про їх державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та офіційно не опубліковані, що є порушенням вимог ст. 1, ч. 1 ст.2, ст. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92, п.3, 4, 5, 7, 11-1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, затвердженого Постановою КМ України від 28.12.1992 року № 731 (далі - Положення № 731), абзацу 3 пункту 9 Положення про Міністерство доходів і зборів, яке затверджене Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013, п. 1.3 розділу І Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 року (далі - Порядок № 34/5), частини 1, 2 ст. 2 Митного кодексу України; з порушенням порядку створення юридичної особи публічного права, який встановлено законом, а саме: ч. 1 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ст.ст. 4, 8, 24, 25, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", які не можна усунути;
- визнати незаконними дії особи з найменуванням "Львівська митниця Міндоходів" (код ЄДРПОУ 38700759) щодо складення відносно ОСОБА_4 Постанови від 25.07.2014 року №1452/20909/14 у справі про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю в неї відповідного обсягу повноважень.
В обґрунтування позову покликається на те, що Постанова від 25.07.2014 року №1452/20909/14 у справі про порушення митних правил, вручена позивачу, заявлена Львівською митницею Міндоходів без законних підстав та відсутності повноважень. Позовні вимоги обґрунтовує невідповідністю Положення про Львівську митницю Міндоходів, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55, вимогам законодавства, зокрема вважає, що Положення повинно містити відмітку про реєстрацію юридичної особи "Львівська митниця Міндоходів" в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів. Окрім того, зазначив, що у постанові у справі про порушення митних правил від 25.07.2014 року №1452/20909/14 не зазначено розрахункового рахунку, на який має бути сплачений штраф.
Відповідач 1 подав до суду заперечення на адміністративний позов від 26.09.2014 року №13-70-10/20-1516 в якому проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що юридична особа "Львівська митниця Міндоходів" зареєстрована у встановленому законом порядку. Щодо тверджень позивача про невідповідність Положення про Львівську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55, вимогам законодавства, зокрема проте, що Положення повинно містити відмітку про його реєстрацію в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів зазначив, що вказане Положення не містить правових норм (правил поведінки) що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи і законні інтереси громадян, а тому Положення № 55 не потребує державної реєстрації в силу вимог Положення № 731 та п.3.2 Порядку № 34/5. Також пояснив, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не наведено жодного права громадян, яке зачіпає наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55 та правові норми, які на його думку містить вказане Положення.
Щодо тверджень позивача про відсутність у Львівської митниці Міндоходів повноважень на винесення постанови у справі про порушення митних правил зазначив, що такі є необґрунтованими, оскільки відносно позивача був складений протокол про порушення митних правил згідно із вимогами ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а відповідно до ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил розглядаються органами доходів і зборів, зокрема, митницею, в силу вимог п. 34№ ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 546 Митного кодексу України.
Відповідач 2 проти позову заперечив та зазначив, що реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції здійснила реєстрацію юридичної особи «Львівська митниця Міндоходів» у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.08.2014 року позивач отримав постанову від 25.07.2014 року №1452/20909/14 у справі про порушення митних правил за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. У листі від 28.07.2014 року № В-70-53/29-7540, Львівська митниця Міндоходів вказала реквізити сплати штрафу згідно постанови від 25.07.2014 року №1452/20909/14 у справі про порушення митних правил.
Разом з тим, позивач вважає заявлені вимоги особою "Львівська митниця Міндоходів" без жодної законної підстави та за відсутності повноважень.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора, які виразилися у здійсненні ним 24 квітня 2013 року державної реєстрації юридичної особи з найменуванням "Львівська митниця Міндоходів" (код ЄДРПОУ 38700759) з порушенням вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", суд зазначає наступне.
Порядок реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV)
Згідно з ч. 1 статті 3 Закону № 755-IV, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Як вбачається з статті 24 Закону № 755-IV, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;
- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
- два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);
- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа;
- інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону № 755-IV, якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця.
Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця та надається документ, що засвідчує її повноваження або в разі подання електронних документів документ, що засвідчує повноваження цієї особи, в електронній формі залучається до документів, передбачених частинами першою - сьомою цієї статті.
Судом встановлено, що всі вищезазначені документи згідно вимог ст. 24 Закону № 755-IV були подані державному реєстратору, на підставі яких 24 квітня 2013 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи "Львівська митниця Міндоходів".
Разом з тим, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невідповідністю Положення про Львівську митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року за № 55, вимогам законодавства, зокрема вважає, що вказане Положення повинно містити відмітку про його реєстрацію в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, тобто підлягало державній реєстрації як нормативно-правовий акт, що містить обов'язкові правила поведінки для юридичних та фізичних осіб, а також зачіпають права та законні інтереси, а відтак, повинно було бути опубліковане в засобах масової інформації та, відповідно набрати чинності, як це передбачено Конституцією та законами України.
У зв'язку із цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 Положення № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Згідно із пп. "б" пункту 5 Положення № 731, на державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;
д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Аналогічні норми передбачено в пункті 3.2 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за №381/10661 (далі - Порядок № 34/5), яким установлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами обмеження доступу до документа ("Для службового користування", "Таємно", "Цілком таємно", "Особливої важливості"), а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:
зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Однак позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, не наведено жодного права громадян, яке зачіпає Положення № 55 та правові норми, які на думку позивача містить вказане Положення.
Суд зазначає, що згідно із пп. 1.3, 3.5 Порядку № 34/5 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї (далі - Конвенція), міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Єдиний державний реєстр).
У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у пункті 3.2 цього розділу, такі акти також підлягають поданню на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає Міністерство юстиції України після проведення їх правової експертизи.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 року № 3166-VI, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України (так, пунктом 1 Постанови КМ України від 20.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" передбачено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком, яким передбачено, в тому числі і Львівську митницю Міндоходів).
Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром (Положення про Львівську митницю Міндоходів, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55).
Згідно листа Міністерства юстиції України від 04.11.2014 року №С-20640/10.1, скерованого ОСОБА_4 щодо розгляду його скарги, було повідомлено останньому про те, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 55 «Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області» є актом ненормативного характеру, тобто актом оперативно-розпорядчого характеру, спрямованого на організацію виконання Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», що немає нових правових норм, а тому відповідно до пп. «в», «д» пункту 5 Положення №731 не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Наведеним вище спростовується також посилання позивача на частини 2, 3 статті 167 ЦК України, відповідно до яких держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом, держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом, оскільки як встановлено, Львівська митниця Міндоходів, створена в порядку, встановленому законодавством України.
Судом не беруться до уваги твердження позивача про відсутність у Львівської митниці Міндоходів повноважень на винесення постави в справі про порушення митних правил.
Судом встановлено, що по відношенню до позивача був складений протокол про порушення митних правил згідно із вимогами ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Частиною 1 ст. 522 Митного кодексу України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Відповідно до п. 341 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Згідно із ч. 1 ст. 546 Митного кодексу України, митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.
Відповідно до ст. 523 Митного кодексу України, від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Щодо твердження позивача про не зазначення в постанові у справі про порушення митних правил від 25.07.2014 року №1452/20909/14 розрахункового рахунку, на який має бути сплачений штраф, то суд зазначає, що згідно з ст. 283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Всі зазначені відомості постанова у справі про порушення митних правил від 25.07.2014 року №1452/20909/14 містить. Необхідність же зазначення розрахункового рахунку, на який має бути сплачений штраф законодавством не встановлена.
Як вже зазначалось судом, такий розрахунковий рахунок було вказано позивачу в листі Львівської митниці Міндоходів від 28.07.2014 року №13-70-53/29-7540, яким скеровано йому копію постанови (а.с.14-17).
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що реєстрація Львівської митниці Міндоходів була проведена з дотриманням вимог діючого законодавства України, постанова у справі про порушення митних правил від 25.07.2014 року №1452/20909/14 винесена в межах компетенції Львівської митниці Міндоходів.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 24 листопада 2014 року.
Суддя Братичак У.В.